Добавити новину	Добавити підприємство	Добавити оголошення	Добавити вуз

Правильне годування качок полягає в тому, щоб дати птаху потрібну кількість різноманітних поживних речовин, необхідну для підтримання його життя, росту, утворення яєць та відкладення м’яса та жиру.

Перероблення та підготовлення кормів до годування поліпшують їх поїдання, підвищують несучість дорослого птаха, а також живу вагу зростаючого молодняка та поголів’я, що відгодовується. Велике значення мають склад і повноцінність раціону, спосіб годування кормами птахів.

Правильне годування качок — один з основних заходів, що обумовлює отримання високої продуктивності маточного поголів’я качок, гарне виведення каченят, нормальний ріст і розвиток молодняка.

Під час годування качок слід дотримуватись режиму годування, тобто щоденно годувати птахів у точно визначений час, за встановленим розпорядком дня.

Корми

Корми, що використовуються для годування птиці, підрозділяють натри основні групи: рослинні, тваринні та мінеральні. Залежно від наявності переважаючих у них поживних речовин їх розподіляють на такі категорії: вуглеводисті, білкові, вітамінні, соковиті та мінеральні.

Вуглеводисті корми. Вуглеводи містяться в усіх кормах рослинного походження. Особливо багато вуглеводів у зернових кормах, картоплі, цукровому буряку. Качок можна годувати майже всіма різновидами зернових кормів і продуктами, що отримуються під час їх перероблення.

Овес. У раціон дорослого птаха овес можна включати як грубомолотим, так і у вигляді зерна, до 30—40% загальної суміші зерно-борошняних кормів.

В оболонці зерен вівса міститься велика кількість клітковини (близько 10%). Некондиційний, щуплий овес нерідко містить до 40% клітковини. Для качок краще використовувати овес повної ваги.

Під час годування каченят вівсом до 20-денного віку його необхідно обрушувати та вводити в раціон у вигляді дрібної крупки. Вівсяне борошно слід відсівати від оболонок. Велика кількість клітковини у вівсяному кормі каченятами молодшого віку не перетруюється, що призводить до закупорки шлунково-кишкового тракту і викликає загибель молодняка.

Племінним качкам овес бажано давати у пророслому вигляді. Під час відгодовування качок овес сприяє отриманню білої тушки, тобто відкладенню під шкірою білого жиру.

Кукурудза — цінний зерновий корм для сільськогосподарської птиці, містить не більше 2,5% сирої клітковини, за загальною поживністю кукурудза на 25—30% вища за овес повної ваги та на 10—15% перевищує в цьому плані загальновизнаний пташиний корм — просо. Жовті сорти її містять 6—9 мкг каротину в 1 г, такої кількості каротину немає в жодному виді фуражного зерна. Кукурудза має також високі смакові якості, тому птиця поїдає її з великим апетитом.

За хімічним складом зерно кукурудзи характеризується високим вмістом вуглеводів, головним чином, крохмалю (до 70%), жиру (до 4—8%); сирого протеїну в ній міститься від 9 до 12%; клітковини — до 2,5%, золи — 1,3—2% (у ній міститься кальцію 0,03%). Малий вмісту зерні клітковини визначає її високу цінність. У білку кукурудзи міститься 58% зерна і 30% глютеїну. Порівняно з іншими зерновими кормами кукурудза найбільш поживна.

Птицю годують зерном кукурудзи дробленим або молотим у суміші з іншими зерновими кормами. Дорослим качкам рекомендується вводити у раціон 30—50% кукурудзи від добової норми концентратів, молодняку — жовтої кукурудзи до 50—60%. Птицю доцільно годувати качанами кукурудзи молочно-воскової стиглості у вигляді силосу. В цьому разі підвищується поїдання кукурудзи та збільшується продуктивність птиці.

Кукурудза, що містить велику кількість крохмалю та жиру, вважається дуже гарним кормом під час відгодовування птиці.

Зерно кукурудзи багате на вуглеводисті речовини, але мало містить білків, тому його треба використовувати в раціонах, що містять корми, багаті на білки, — рибне або м’ясо-кісткове борошно, молочні продукти, макуху, шроти, люцернове борошно та зернобобові; засилосовані качани кукурудзи є також прекрасним кормом для качок.

Ячмінь — корм для маточної зграї та каченят будь-якого віку. Він може складати до 25—50% від ваги сухої суміші. Містить більше 50% вуглеводів. Недолік ячменю, так саме як і вівса, — велика кількість клітковини. Годують ячменем у цілому вигляді, у вигляді дерті, борошна грубого помелу. Для маточного поголів’я качок дуже корисно пророщувати ячмінь до «накльовування», тому що в пророщеному ячмені значно збільшується вміст вітаміну В₂.

Молодняку молодшого віку ячмінь краще давати у вигляді дрібної дерті або борошна грубого помелу, але обов’язково відсіяного від оболонок. Велика кількість клітковини в ячмені обтяжує шлунково-кишковий тракт каченят і призводить їх до загибелі. Під час годування каче-нят старшого віку відсівати оболонки не потрібно. Ячмінь містить значно менше плівок, ніж овес. У деяких сортах ячменю кількість плівок не перевищує 7—8%, загальна поживна цінність ячменю на 20% вище, ніж у вівса.

Просо — корм для качок будь-якого віку. Жовті сорти багаті на каротин. Молодняку до 20-денного віку просо слід давати молотим або дробленим, інакше в цілому вигляді деяка частина його виходить з калом неперетравле-ною. Просо в раціони дорослих качок і молодняка можна включати у кількості до 20—50%. При недостачі проса в господарстві його треба залишати для годування каченят молодшого віку.

Пшениця — поживний корм для дорослих качок і молодняка, тому що не містить грубих оболонок. В основному годують тільки бракованими сортами пшениці (щупле зерно, відходи) в розмірі 10—20% від ваги сухої суміші. Під час приготування мішанок для молодняка до суміші можна додавати не більше 20—25% пшеничного борошна, тому що при додаванні більшої кількості мішанка виходить занадто клейка, малопридатна для годування каченят.

Житом у грубомолотому вигляді в кількості 10—20% від ваги сухої суміші можна годувати дорослих качок і молодняк старшого віку. Збільшення норми жита в мішанках викликає розлад травлення. До того ж раціони з великим вмістом жита качки поїдають неохоче. Каченятам до 20-денного віку давати жито не слід. Не можна годувати качок свіжозібраним житом, тому що воно одразу викликає розлад шлунка. У корм воно придатне буде після 2—3-місячного зберігання.

Гречку (некондиційну) можна вводити в раціон дорослих качок в кількості 10—20%. У чистому вигляді через тверду оболонку зерна гречка поїдається качками дуже погано, тому її слід дробити та давати в суміші з іншими кормами.

Висівки пшеничні — відходи борошномельної промисловості, багаті на протеїн і вітамін В₂. Це досить грубий та об’ємистий корм, тому високопродуктивну птицю в період інтенсивного несіння яєць треба годувати ним обмежено (не більше 20% поживності раціону). Після закінчення періоду несіння яєць вміст висівок у раціоні можна збільшити до 40%.

Висівки додають у мішанки як для дорослих качок, так і для молодняка будь-якого віку. Крім того, вони використовуються як компонент для дріжджування кормів. У раціон для молодняка висівки вводять у кількості 15— 30%, залежно від віку та призначення птаха.

Житні висівки за поживністю трохи поступаються пшеничним, тому їх треба давати дорослим качкам і молодняку в меншій кількості. Дорослих качок житніми висівками можна годувати в межах 10—15% від кількості концентратів у раціоні. Каченятам до 20-денного віку давати житні висівки не слід.

Пшеничні відходи отримують на елеваторах і млинових комбінатах під час перероблення пшениці. До їх складу входять подрібнена пшениця, дрібні зерна інших злаків, насіння бур’янистих рослин, землисті домішки, частки полови.

У раціон маточної зграї пшеничні відходи можна включати у кількості 10—30%. Каченятам до 10-денного віку пшеничні відходи краще не давати; в раціоні молодняка більш старшого віку їх вміст попервах не повинен перебільшувати 5%. По мірі росту каченят частка пшеничних відходів поступово збільшується і може досягати 20% ваги сухих кормів.

Каченятам, яким більше 30 днів, пшеничні відходи можна давати в кількості 50% від ваги суміші зерно-борошня-’ них кормів.

Під час відгодовування качок у раціони можна вводити до 30—40% пшеничних відходів.

Зернові відходи, що отримують з млинових підприємств, бувають різного складу. Звичайно вони містять домішок насіння шкідливих бур’янів, землі, полови тощо. У зернових відходах часто трапляється отруйне насіння: кукіль, плевели п’янкі, живокість, дурман таін. Дуже часто трапляється кукіль, який містить отруйну речовину — гітагін, іноді до 6%. Гітагін під дією високої температури руйнується.

Тому, перш ніж увести в раціон зернові відходи, треба старанно їх переглянути та перевірити їх біологічну дію.

Для цього в окрему секцію відсаджують 3—5 качок, у раціон яких уводиться певна кількість зернових відходів. Якщо протягом 10—15 днів годування ніяких негативних наслідків не буде, то зернові відходи можна вводити в раціон усієї зграї.

Поживність зернових відходів неоднакова: іноді вона буває близька до поживності повноцінного зерна, а в деяких випадках дуже низька. Це необхідно враховувати під час складання раціону.

Млиновий пил буває білий, сірий і чорний, залежно від домішку в ньому землі. Білим і сірим млиновим пилом можна годувати дорослу птицю в кількості 20—30% від ваги сухої суміші раціону. Чорний пил давати птиці не рекомендується, тому що поживність його дуже низька. Каченятам до 30-денного віку вводити в раціон білий і сірий млиновий пил не слід. Каченят старшого віку можна годувати вологими мішанками, де 15—25% білого або 10—15% сірого млинового пилу. При цьому млиновий пил заміняє частину повноцінного зерна.

Соковиті (вуглеводисті) корми. Качки охоче поїдають соковиті корми, багаті на вуглеводи: картоплю, буряк цукровий, турнепс, брукву та інші. Соковиті корми значно сприяють кращому засвоєнню вітамінів і мінеральних речовин, а також підвищують перетравленість білків, жирів і вуглеводів.

Картопля — багатий на крохмаль вуглеводистій корм, який без шкоди може замінити до 30—40% зерноборош-няних концентрованих кормів у раціоні дорослої птиці та молодняка, що відгодовується. Картопля з однієї й тієї ж площі дає вдвічі більше поживних речовин, ніж деякі зернофуражні культури, наприклад овес. Крохмаль складає в середньому 80% загальної кількості поживних речовин картоплі та добре засвоюється птицею. Велику біологічну цінність для птиць має протеїн картоплі.

Дорослим качкам і молодняку будь-якого віку очищену від паростків і добре вимиту картоплю дають у запареному або вареному вигляді. Воду, в якій вариться картопля, використовувати в корм не можна, тому що в ній міститься шкідлива для птиці речовина — соланін. Перед годуванням картоплю треба добре розім’яти і старанно змішати з борошняною сумішшю. Мішанки з картоплею не можна зберігати, а також довго залишати в годівницях; кожна порція за вагою повинна бути розрахована на одне годування.

Ні в якому разі не можна годувати качок кислою і гнилою картоплею.

Дорослій птиці та молодняку старше 30-денного віку можна давати і підморожену картоплю, яку необхідно перед варінням розморозити в холодній воді, після чого одразу варити.

Разом з вареною картоплею качкам корисно давати по 20—ЗО г сирої картоплі. В такому вигляді вона сприяє кращому виділенню травних соків.

Варену картоплю можна давати від 50 до 150 г на голову. Під час відгодовування картоплю дають дорослій птиці, племінним качкам і молодняку. Одночасно з картоплею в раціон обов’язково треба вводити білкові, вітамінні та мінеральні, а також зернові корми.

До збільшених норм картоплі птицю слід привчати поступово, починаючи з періоду вирощування.

Картопляна мезга — відходи крохмально-патокового виробництва — має незначну поживну цінність; вона містить до 85% води та 10—12% безазотистих екстрактивних речовин. Дорослим качкам мезгу треба давати тільки свіжу, не заквашену, в кількості до 20—30 г на голову на добу. Каченят нею можна годувати з 30-денного віку в кількості 8—10% від сухої частини раціону.

Буряк, бруква, турнепс у раціоні птиці мають велике дієтичне значення. В раціон дорослої птиці можна вводити до 30—50 г коренеплодів на голову на добу. Давати їх у подрібненому вигляді.

Буряк цукровий і напівцукровий містить у середньому близько 16% цукру, є гарним вуглеводистим кормом для птиці. Цукровий буряк качкам краще давати у вареному вигляді в мішанках, використовуючи і воду, в якій варився буряк. Крім того, цукровий буряк можна давати також і сирим, подрібненим у суміші з іншими кормами.

Барда — відходи спиртогорілчаного виробництва. Кор-

З* мові якості барди багато в чому залежать від сировини, з якої викурюють спирт. Свіжа барда містить до 92—94% води. Хлібна барда за поживністю вдвічі вище, ніж картопляна. Свіжу барду рекомендується давати дорослим качкам до 50 г на голову на добу.

Молодняку до 30-денного віку давати барду не слід, а 31-денним каченятам можна давати у. мішанках, у кількості 8—10 г на голову на добу. Сушена хлібна барда — поживний корм. Кукурудзяна сушена барда містить до 15% білків, що перетравлюються, та 1 корм. од. в 1 кг корму.

Якісну сушену барду можна давати доросли качкам у кількості ЗО—40 г на голову на добу та каченятам з 30-денного віку — до 10—15% від ваги сухого корму.

Жом буряковий сухий та сирий є дуже цінним і поживним кормом для качок. Сухий жом за поживністю не поступається пшеничним висівкам.

Пивна дробина — відходи пивоварного виробництва — більш поживна, ніж картопляна мезга; можна давати качкам дорослим до 50 г на голову на добу.

Солодові ростки — також відходи пивоварного виробництва. В 100 г солодових ростків міститься 18 г білків, що перетравлюються, 0,2 г кальцію, 0,7 г фосфору. Солодові ростки містять каротин і вітамін Е. Годують солодовими ростками в мішанках із розрахунку не більше ніж 10—25 г на голову на добу.

Меласа — кормова патока, містить цукристі речовини; можна давати дорослим качкам по 10—15 г на голову на добу, 20-денному молодняку — 5—10% до сухої частини раціону. Перед годування її розводять водою: 8 л води на 2 кг патоки, на цьому розчині старанно замішують мішанку.

Жолуді — висушені та молоті — містять багато вуглеводів і жиру, проте бідні на білки. Жолуді — гарний корм для дорослих качок у непродуктивний період і для молодняка, що знаходиться на відгодовуванні. Для виведення гіркості та звільнення від лушпиння жолуді після дворазового кип’ятіння промивають у холодній воді та висушують, при цьому лушпиння легко відділяється.

Молоті сухі жолуді дають до 30—40 г дорослим качкам і молодняку до 8—10% від ваги сухих кормів.

Білкові корми. Без білкових кормів не можна отримати високої несучості качок і виростити добрий молодняк. Найбільш корисні для птахів білкові корми тваринного походження. Для збільшення біологічної цінності раціону треба брати не один, а два—три різних білкових корми.

Молоко та відходи молочного виробництва є кращим джерелом білків, що легко перетравлюються, а саме: казеїну, альбуліну, глобуліну та деякої кількості азотистих сполук. Загальний вміст білків у молоці складає в середньому 3,3%, з яких на долю казеїну припадає 2,7%, альбуміну — 0,5% і глобуліну — 0,1%. Альбумін розчиняється у воді, глобулін — не розчиняється, казеїн — майже не розчиняється; білки молока містять необхідні для організму птаха 18 амінокислот і молочний цукор — дисахарид.

У молоці є всі мінеральні речовини, необхідні для росту та розвитку молодого організму. В ньому містяться такі мікроелементи: кобальт, мідь, цинк, залізо, свинець. Коров’яче молоко містить у своєму складі всі відомі на сьогодні вітаміни. У збираному молоці до 0,05—0,1% жиру. Вміст у ньому вітамінів порівняно з незбираним молоком значно знижений.

Молоко треба давати племінній птиці будь-якого віку, бажано на ньому робити мішанки. Давати незбиране молоко каченятам у напувалках не слід, тому що під час розбризкування воно склеює в них пушок. Каченятам молодшого віку молоко краще давати збиране або кисле, а на незбираному молоці замішувати мучні суміші.

Кисломолочні продукти отримують з молока шляхом його сквашування.

Для птиці можна робити кисле молоко таких видів: ацидофільне — з пастеризованого молока з додаванням ацидофільної палички;

звичайне — з пастеризованого молока з додаванням або без додавання болгарської палички;

південне — з пастеризованого молока з додаванням молочнокислої палички та з додаванням або без додавання дріжджів.

Сир буває різної поживної цінності, яка залежить від кількості в ньому води, жирів і білків. У середньому він містить близько 16% протеїну, що перетравлюється. Сиром бажано годувати каченят молодшого віку в суміші з іншими кормами.

Казеїн — корм, багатий на високоякісні білки, його треба використовувати в раціонах каченят молодшого віку в кількості 3—5%.

Казеїн нерідко містить велику кількість солі (до 16%). У цьому разі його необхідно перед годуванням вимочувати у воді протягом 1—2 діб. Попередньо казеїн розмелюють, перетворюючи на порошок. Його можна давати качкам будь-якого віку.

Сколотини йдуть на корм дорослим качкам, молодняку будь-якого віку та птиці, що відгодовується. На них замішують мішанки. Під час перероблення солодких вершків склад сколотин наближується до складу збираного молока. Сколотини з кислих вершків менш поживні.

М’ясо здохлих тварин можна включати в раціон дорослої птиці та молодняка старшого віку в кількості 10—15%. Трупи здохлих тварин і свіжу кров можна давати тільки з дозволу ветеринарного лікаря та після старанного варіння в закритих казанах протягом шести годин. Попередньо тушу розрубують на частини вагою 4—5 кг.

Рибне борошно — гарний тваринний корм для дорослих качок і молодняка. Готують його з рибних відходів. У жирному рибному борошні міститься до 10—15% жиру. Жирне рибне борошно не витримує тривалого зберігання. Краще використовувати знежирене рибне борошно: при гарній якості воно буває звичайно сипким, сухим, світло-жовтого або сірого кольору, без запаху розкладання та затхлості. До складу його входить 9—10% води, 59—60% протеїну, 2% жиру, 15—25% фосфорнокислого кальцію. В рибному борошні нерідко міститься велика кількість солі, що необхідно враховувати під час складання раціонів. Білок рибного борошна високої біологічної цінності та легко засвоюється організмом птиці. Крім повноцінного білка, в рибному борошні є комплекс вітамінів В, у тому числі вітамін

В₁₂. У раціонах кількість борошна може коливатися від 5 до 15% від ваги концентратів, залежно від продуктивності та віку птаха. З рибного борошна можна варити бульйон і на ньому замішувати вологі мішанки.

М’ясо-кісткове борошно отримують на м’ясокомбінатах з нерозділених туш тварин, забракованих ветеринарним наглядом. Воно містить 5—8% води, близько 20— 50% протеїну, 12—18% жиру та 20—58% золи. Склад залежить від якості туші та технології приготування. Жирне м’ясо-кісткове борошно під час тривалого зберігання може викликати у молодняка захворювання шлунково-кишкового тракту.

Каченятам до 5-денного віку його давати не рекомендується. Каченятам старшого віку борошно треба вводити в раціон не більше 6—8%, а дорослим не більше 8—10% сухої суміші раціону. Це борошно краще давати в суміші з рибним; при цьому загальна кількість рибного та м’ясо-кісткового борошна не повинна бути більше 10—15% від ваги суміші зерно-борошняних кормів. Бажано також варити бульйони з м’ясо-кісткового борошна та замішувати на них мішанку.

М’ясне борошно роблять на м’ясокомбінатах з обрізків м’яса. В ньому міститься 50—60% протеїну, 15—18% жиру та 13—17% золи. За поживною цінністю воно значно перевищує м’ясо-кісткове борошно. М’ясне борошно дають качкам будь-якого віку, але не більше 10—15% сухої суміші раціону.

Кров’яне борошно виготовляють з крові забитих тварин. Кров спочатку висушують, а потім розмелюють. Це найбагатший на протеїн корм. У борошні міститься 80— 90% протеїну, 2—3% жиру та 2—5% золи. Проте годувати кров’яним борошном у великих кількостях не рекомендується, тому що при великих дозах у птиці спостерігається розлад травлення. Бажано включати його в раціон дорослих качок і молодняка в кількості, що не перевищує 5%, причому в суміші з іншими білковими кормами.

Кров’яне борошно не містить деяких незамінних амінокислот, а саме цистину. Зберігається воно значно гірше, ніж м’ясо-кісткове.

Макуха та шроти (соняшникові, конопляні, льняні та ін.) є цінними білковими кормами. Вони містять до 25— 40% білків. Перед годуванням макуху та шроти подрібнюють, а потім розмелюють у муку крупного помелу. Бажано вводити їх у раціон маточній зграї та молодняку в суміші з тваринними кормами в кількості 5—10%. Макуху льняну, конопляну можна включати в раціон каченят з 2—3-ден-ного віку, але не більше 2—5%. Каченятам 30-денного віку можна давати молоту макуху в мішанках у кількості 10—15%. Не рекомендується у літній період замочувати макуху, тому що під дією високої температури вона швидко закисає, прогоркає та стає непридатною до вживання.

Соєвий шрот — прекрасний білковий корм рослинного походження, за своєю цінністю майже не поступається рибному та м’ясо-кістковому борошну. В ньому міститься 44% протеїну та 0,5% жиру. Соєвий шрот можна давати каченятам у добовому віці в кількості до 8—10%, потім поступово цю норму можна збільшити до 15—20%. Маточному поголів’ю качок соєвий шрот можна давати до 20—ЗО г на голову на добу.

Соєва макуха за поживністю трохи поступається шроту: в ній міститься значно менше білків і більше жирів.

Бавовникова макуха в поєднанні з іншими кормами є непоганим білковим кормом для усіх видів сільськогосподарської птиці.

В середньому бавовникова макуха містить (у %): води 7,4—9, протеїну 42 і більше, жиру 6,0—7,4, клітковини 8—10, безазотистих екстрактивних речовин 25—31,2, золи 4,4—6,7, кальцію 0,199—0,218 і фосфору 0,469—0,570. Порівняно з льняною та конопляною макухою бавовникова багатша на білки, що перетравлюються. Проте у зв’язку з наявністю в бавовниковій макусі та шроті отруйної речовини госиполу її біологічна цінність знижується. Го-сипол нешкідливий для жуйних, проте токсичний для свійської птиці.

Щоб зменшити отруйність бавовникової макухи, її необхідно прогріти при температурі 70—85°-протягом двох годин, добре просмажити та обробити шнековим або гідравлічним пресом.

Бавовникову макуху та шрот дуже корисно давати птиці в комбінації з соєвою макухою. Дорослим качкам бавовникову макуху можна давати по 15—20 г на голову на день. До бавовникової макухи птицю треба привчати поступово та з обережністю, особливо це стосується молодняка.

Коріандрова макуха — гарний корм, але значно бідніший на білки, ніж соєва або соняшникова, містить більше клітковини. Дорослим качкам його можна давати не більше 5—7% від ваги сухих кормів, а каченятам, яким більше 30 днів — 3—5%.

Бобові культури — відходи гороху, сочевиці, сої та віки перед годуванням повинні бути розмолоті. Горох і сочевицю можна давати каченятам до 2—10% від ваги сухих кормів раціону, залежно від віку. Зерна віки отруйні, тому не слід її давати каченятам більше 2—3% , і то не раніше 20-денного віку, а дорослим качкам не більше 3—5% суміші зерно-борошняних кормів раціону. Годування вікою в племінний період шкідливо позначається на виведенні каченят. Кип’ятіння та просмажування зерен віки значно знижує їх отруйні властивості.

Кормовий люпин (зерно) за багатством протеїну та загальною поживністю значно перевищує інші культури. Безалкалоїдний кормовий люпин містить 35% протеїну. Дорослій птиці його можна давати до 20% від загальної поживності раціону в суміші з іншими борошняними кормами.

Фосфатиди — це технічні відходи під час виробництва соняшникової, арахісової та соєвої олій. Вони мають вигляд оліїстої темно-брунатної пасти.

Фосфатиди вводять у раціони для дорослих качок із розрахунку 30 г на 1 кг концентрованих кормів, молодняку, якому більше 10 днів — 20 г.

Перед годуванням фосфатиди заливають гарячою водою (80—90°) у відношенні 1:10 і старанно розмішують. Розведену масу додають у мішанки.

Фосфатиди зберігають у закритому посуді в прохолодному і сухому місці.

Гракса — відходи під час витоплення риб’ячого жиру з печінки тріски. Свіжа гракса — це прекрасний корм для дорослих качок і молодняка. Свіжа гракса містить велику кількість жиру. Нею можна годувати дорослих качок (10— 20 г на голову на добу) та каченят з 10-денного віку (2— 5% від ваги сухої частини раціону). В останні роки свіжу граксу знежирюють, висушують і переробляють у борошно. Граксове борошно можна давати дорослим качкам і молодняку нарівні із звичайним рибним борошном.

Вітамінні корми. Зелень конюшини, кропиви, віко-го-рохо-вівсяної суміші, кормової капусти, лободи, бурячиння, морквиння та інших коренеплодів є цінним джерелом вітамінів та інших поживних речовин, необхідних птиці.

Свіжа зелень містить не тільки каротин, а й деякі вітаміни групи В. Крім цього, свіжа зелень бобових культур містить велику кількість білків і мінеральні речовини. Свіжу, ніжну зелень треба давати качкам і молодняку в подрібненому вигляді в суміші з борошняними кормами, а також давати птиці окремо кілька разів на день, насипаючи її в годівниці. В період інтенсивного несіння яєць дорослим качкам можна давати 60—70 г свіжої подрібненої зелені на голову на день. Під час несіння яєць птиці можна давати зелені до 100 г, а після закінчення несіння, тобто в непродуктивний період, зелені можна давати 200— 400 г і більше. Каченятам свіжу подрібнену зелень можна давати з 2—3-денного віку в кількості 20—40% від ваги сухих кормів раціону.

Відгодівельним і племінним качкам, яких тримають на проточних водоймах, подрібнену зелень конюшини, люцерни можна насипати біля берега у воду. При такому способі годування зелень не в’яне, її охоче поїдають качки.

Зелена ялинова і соснова хвоя — дешевий і гарний вітамінний корм для дорослих качок і молодняка каченят будь-якого віку. Хвоя ялини і сосни містить велику кількість вітамінів. За вмістом каротину хвоя майже не поступається червоній моркві, а вітаміну С у хвої в 5—6 разів більше, ніж у лимонах та помаранчах.

Хвоя — глистогінний засіб; систематичне годування хвоєю охороняє птицю від глистяних захворювань. Крім того, хвоя сосни виділяє фітонциди — летючі речовини, що вбивають мікробів у повітрі.

В раціон дорослим качкам свіжу, зелену хвою можна включати в кількості 10—20 г на голову на добу, каченятам з 5-денного віку — від 2 до 5% від ваги зерно-борош-няної суміші.

Гарні результати дає одночасне введення в раціон суміші із зеленої хвої — 15 г і червоної моркви — 60 г на добу на одну дорослу качку.

Морква столова червона дуже багата на вітамін А. Як джерело цього вітаміну вона незамінна для племінних качок, особливо в зимовий період, а також для каченят, що вирощуються в лютому—квітні.

Білі сорти моркви не містять каротину, тому їх можна давати птиці лише як соковиті корми. Племінній птиці червоної моркви слід давати по 60—70 г і більше на голову на добу. Через труднощі тривалого зберігання, моркву можна квасити, додаючи до неї 2—3% солі. Солону моркву перед годуванням слід вимочити.

Кормові дріжджі — цінний концентрований корм, багатий на білки та вітаміни.

Для отримання білкових кормових дріжджів використовують різні дріжджові та дріжджоподібні грибки, здатні накопичувати білково-вітамінну масу за рахунок цукрів і органічних кислот, що утворюються при гідролізі (оцукру-ванні) рослинних матеріалів — деревини, очерету, а також різноманітних сільськогосподарських відходів — соломи, кукурудзяних качанів та інших.

Хімічний склад кормових дріжджів коливається залежно від сировини, що використовується, умов вирощування та видових особливостей дріжджів, що культивуються на заводах-

Склад дріжджів (у %)

Білки 48-50

Вуглеводи 16

Жири 3

Безазотисті екстрактивні речовини 22—40

Зола 10

Білки дріжджів краще засвоюються організмом тварин, ніж білки рослинних кормів (зерно, макуха, висівки), та містять всі життєво необхідні амінокислоти. В організмі птиці перетравлюються на 89—95%.

Зола дріжджів містить цінні для тваринного організму елементи: фосфор, кальцій, калій, залізо, магній, натрій, сірку, цинк, марганець, кобальт. До складу золи входить 45— 59% фосфору, 23—39% калію, 1—7% кальцію.

Дріжджі містять також різноманітні ферменти та гормони, що збільшують засвоюваність білків і вуглеводів, які містяться в звичайних кормах, і знижують їх витрату на одиницю продукції. Дріжджі збуджують апетит, різко підвищуючи ефективність використання інших кормів. Використання дріжджів у раціоні птиці збільшує прирости під час відгодовування, підвищує несучість, знижує падіж молодняка, покращує смакові якості м’яса та одночасно на 10—15% знижує витрату кормів.

Для птиці рекомендуються такі додатки кормових дріжджів на 1 голову на добу (г): птиці дорослій — 5, молодняку — 2.

Пекарські та пивні дріжджі, свіжі та сушені, дуже багаті на вітамін В₂. Пекарські сухі дріжджі містять 10,8% води, 48,1% білків, 1% жиру, 29,3% вуглеводів, 2,6% клітковини та 8,2% мінеральних речовин. Годують ними качок будь-якого віку в кількості 1—2%. Сирі пресовані пекарські дріжджі можуть складати 5—6% від ваги суміші зерно-борошняних кормів. Під час сушіння на сонці або опроміненні кварцевою лампою ергостерин, що міститься у дріжджах, переходить у вітамін Д. Таким чином, опромінення дріжджі забезпечують дорослу птицю та каченят одночасно двома вітамінами — Д і В₂. Для зменшення витрати дріжджів застосовують дріжджові корми.

Риб’ячий жир містить вітаміни А і Д. Його вводять у раціон в осінньо-зимовий і ранньовесняний періоди, коли птиця недостатньо опромінюється сонцем на вигулах. Молодняку з 30-денного віку дають риб’ячий жир у кількості 1% від ваги сухої суміші, дорослим качкам — по 1,5—2 г на добу на голову.

Для кращого змішування риб’ячий жир треба збовтати з теплою водою або підігрітим молоком, взятим у подвійній кількості, та замішати мішанку.

Якість риб’ячого жиру залежить від якості сировини. Кращий риб’ячий жир готують з печінки тріски. Під час зберігання на світлі та у відкритому посуді в риб’ячому жирі утворюються вільні жирні кислоти, вітамін А руйнується. Під час годування таким жиром у молодняка виникає розлад шлунково-кишкового тракту.

Гарбуз жовтий — гарний соковитий і вітамінний корм для качок. Дорослим качкам гарбуз дають по 40—60 г на голову на добу, каченятам з 5—7-денного віку — 20— 30% від ваги сухих кормів раціону.

Шпинат і салат відзначаються високим вмістом вітамінів і мінеральних речовин, особливо заліза. В сухій речовині шпинату 34% білків і 4,88% жирів, а також мінеральні речовини, що легко засвоюються. З усіх зелених рослин, що вирощуються, шпинат і салат найбільш багаті за вмістом комплексу вітамінів.

Листя липи, берези, осики, верби, тополі, клена містять багато каротину, це гарний корм для качок. Заготовлення листя треба проводити в червні—липні. Сушать його в тіні, зв’язуючи гілки в невеликі віники, зберігають у сухих приміщеннях, що провітрюються, на горищах, у сараях. Для годування віники підвішують на стінах пташарні або ж листя підсушують і подрібнюють у борошно, після чого додають у мішанки. Качкам можна давати до 20 г на голову на день, молодняку з 5-денного віку — 5—7% від ваги сухого корму.

Кормова капуста — прекрасний корм для птиці, дає великі врожаї, стійка проти морозу та може використовуватися як зимовий зелений корм і для силосування. Кормова капуста дає зелену масу з кінця липня до серпня, коли всі трави грубіють і погано їдяться. Збирання зеленої маси капусти починається з нижнього листя, замість якого відростає нове у верхній частині розетки. З настанням стійких морозів капусту складають у купи та засипають снігом; по мірі необхідності мерзлу капусту розморожують і одразу дають птиці. Більш надійним способом зберігання та використання кормової капусти взимку є силосування. Листя кормової капусти містить 12—15% сухих речовин, близько 2% проте-їну, що перетравлюється. В 1 г кормової капусти міститься до 50 мкг каротину, до 5 мкг рибофлавіну та до 2 мкг аневріну. В осінньо-зимовий період кормову капусту, подрібнену, дають по 40—50 г на голову на день.

Трав’яне борошно з люцерни, конюшини та інших рослин, суха кропива є кращими вітамінними кормами в зимовий період (містять багато каротину).

Трав’яне борошно треба давати маточній зграї під час інтенсивного несіння яєць у кількості 10—20 г на голову на добу, а в підготовчий період до 40—50 г, каченятам трав’яне борошно можна давати з 4—5-денного віку в розмірі 2—5% від ваги сухого корму раціону.

Силос кукурудзи, бобових, бадилля овочевих культур та інших є цінним вітамінним кормом для качок у зимовий період. Дають його дорослій птиці, молодняку у віці старше двох місяців до 40 г на голову на добу, при цьому необхідно додавати по 1 г крейди або черепашок на кожні 10 г силосу.

Розроблено кілька типів комбінованого силосу для птиці. Основною складовою частиною його є качани кукурудзи воскової спілості з додаванням моркви, зеленої люцерни, люпину, конюшини, сої та картоплі. Дослідами встановлено, що такого силосу можна давати ЗО—35% (від загальної поживності раціону).

Комбінований силос — найбільш дешеве джерело вітамінів, вуглеводів, що легко перетравлюються, органічних кислот і мінеральних речовин.

Рекомендуємо силос такого складу (у % від ваги): м’яка водяна рослинність — 50, зерно кукурудзи воскової спілості — 25, морква червона з бадиллям — 25.

Силосна маса із вмістом 50% м’якої водяної рослинності характеризується високим відсотком каротину.

Концентровані препарати вітамінів. При недостатній забезпеченості птиці вітамінами А і Д у раціон додають риб’ячий жир або вітамінні препарати. Препарат вітаміну А розчиняється тільки в жирах. Він буває різної концентрації; при вмісті в 1 г 60 000 мкг чистого вітаміну одного грама цього концентрату достатньо для 20 дорослих качок на день. Перед годуванням птиці його розчиняють у риб’ячому жирі та змішують з теплим бульйоном із рибного або м’ясо-кісткового борошна. Все це старанно перемішують і дають птиці у мішанці.

Вітамін Д₂ може утворюватися в пекарських дріжджах та інших рослинних кормах під час опромінення їх квар-цевими лампами або сонцем. Вітамін Д₃ міститься в молочному жирі, в жирі яєчного жовтка, в жирі печінки тварин та риб. Вітамін Д₃ для птиці приблизно в ЗО разів активніший від вітаміну Д₂. Тому під час заміни в раціоні птиці вітаміну Д_д вітаміном Д₂ його треба давати в ЗО разів більше. Препарат вітаміну Д₃ дають також у суміші з риб’ячим жиром.

Вітамін В₂ (рибофлавін) — це жовтий порошок. Потрібну його кількість, виходячи з добової потреби птиці, відважують на аптекарських вагах і розчиняють у певному об’ємі теплої води. Зважувати треба в темній кімнаті або, ще краще, при червоному світлі, тому що кристалічний рибофлавін світлочутливий.

Розчинений рибофлавін змішують з вологою мішанкою та одразу ж дають птиці. Додавати отриманий розчин у напувалки з водою не слід, тому що при тривалій дії світла вітамін В₂ втрачає свою активність.

Для молодняка потреба в рибофлавіні визначається такими величинами (в мкг на добу на голову):

Вік каченят (у днях) Кількість рибофлавіну

до 6 45

7-15 105

16-30 і старше 150

Цей препарат має високу активність, тому застосовується в малих дозах. Ефективність застосування вітамінних препаратів значно підвищується, якщо їх поєднати з природними вітамінними кормами, навіть якщо вони включаються в раціон у вигляді незначних додатків.

Мінеральні корми в харчуванні птиці мають дуже велике значення. Качки в окремі весняно-літні місяці несуть по 25—28 яєць. Шкаралупа качиного яйця складає 10—12% від його ваги та складається в основному з вуглекислого кальцію та фосфору.

Велика кількість мінеральних кормів потрібна каченятам для забезпечення нормального розвитку і росту.

Зерно-борошняні, соковиті та вітамінні корми, що даються качкам, у більшості випадків бідні на кальцій, натрій і часто не містять потрібної кількості фосфору. Ці корми не покривають потреби дорослих качок і молодняка в мінеральних речовинах. Тому необхідно до основного раціону додавати черепашки, крейду, подроблений вапняк, гашене вапно, яєчну шкаралупу, кісткове борошно, трикальційфосфат, столову сіль, а також мікроелементи.

Крім кальцію, черепашки містять і мікроелементи, зокрема йод. За відсутності в господарстві черепашок їх можна замінити крейдою або гашеним вапном, яке після гашення пролежало не менше двох—трьох місяців. Вапнякові туфи та вапняки можна також використовувати для підгодовування дорослих качок і молодняка. Місцеві мінеральні корми потребують попередньої перевірки на невеликому поголів’ї качок. Така перевірка необхідна тому, що деякі вапняки містять фтор — отруйний для птиць. Черепашник і травертин можна з успіхом давати качкам як джерело кальцію.

Мінеральні корми, що містять кальцій, додають у борошняні мішанки в кількості 3—6% для дорослих качок, 2—3% молодняку, крім того, вони повинні постійно знаходитися перед птицею в окремих відкритих годівницях.

Річні черепашки (молюски) або відходи їх дають качкам у подрібненому вигляді. За вмістом кальцію вони майже не поступаються морським черепашкам і можуть вводитися в раціон дорослої птиці до 5—7 г на голову на добу.

Яєчну шкаралупу як відходи інкубації також можна давати птиці. Попередньо її треба добре проварити, висушити, подрібнити.

Кісткове борошно багате на кальцій і фосфор. Цей мінеральний корм особливо необхідний для качок, коли в раціонах відсутнє або є в недостатній кількості рибне та м’ясо-кісткове борошно, що містить фосфор. Кісткове борошно містить до 20% фосфору. Його вводять у раціон дорослих качок і каченят у кількості 0,5—0,25% від ваги зерно-борошняних кормів, залежно від кількості фосфору в основних кормах.

Свіжі та сухі дроблені або подрібнені кістки — дуже гарний корм для качок. Крім солей кальцію та фосфору, вони містять й інші поживні речовини, а саме: 24—28% білків і 4—8% жирів. їх дають дорослим качкам під час несіння яєць і молодняку. Дорослим качкам свіжих кісток можна давати 15—20 г на добу, а сухих — до 15 г, молодняку — 3—5% від ваги сухих зерно-борошняних кормів. Перед годуванням кістки необхідно подрібнити на кістко-дробарці або молотковому млині.

Кухонна сіль потрібна для птиці як джерело натрію. Сіль вважається обов’язковою складовою частиною раціону для дорослих качок і молодняка будь-якого віку. Якщо у склад раціону входить солоне рибне борошно, то сіль додавати не треба. Сіль-крупного помелу може викликати сольове отруєння, її треба розмелювати. Слід старанно перемішувати сіль з кормом, особливо для каченят, щоб запобігти отруєння. Краще кухонну сіль попередньо розчинити з невеликою кількістю води, а потім на цьому розчині замішати мішанку. Сіль уводять у раціон дорослим качкам 0,5—1% і молодняку з 10-денного віку 0,3—0,5% від ваги сухого корму. Давати сіль треба обережно, тому що надлишок її шкідливий для птиці.

Трикальційфосфат виготовляють шляхом знешкодження фосфоритів від фтору, дією на фосфорити високої температури. Трикальційфосфат містить 32% кальцію та 15% фосфору. Дослідним шляхом установлено, що тварини засвоюють цю речовину не гірше, ніж кісткове борошно. Трикальційфосфат дають у невеликих дозах — качкам дорослим по 2 г, а молодняку з 10-денного віку по 1,5 г на 100 г сухої суміші добового раціону.

Зола деревна (пічна) може замінити черепашок, крейду та вапняк, але її треба додавати в мішанки в 1,5—2 рази більше, ніж черепашок. Бажано в корм качкам давати пічну деревну золу, що пролежала не менше одного місяця в сухому місці. Не можна давати птиці золу каім’яного вугілля та отриману від спалення соняшника (вона містить багато поташу). Деревна зола збільшує потребу качок у воді.

Гравій або грубозернистий пісок необхідний птиці для перетирання корму в м’язовому шлунку. Дослідами встановлено, що додавання гравію в раціони птахів підвищує перетравленість основного раціону на 10—15%. Особливо необхідний гравій у зимовий та ранньовесняний періоди, коли качки не користуються ґрунтовими та водними вигулами. В цей час дорослим качкам його треба давати у кількості 1—2%, а каченятам з 6-денного віку дрібний промитий гравій — 1% від сухої суміші корму. Гравій повинен постійно знаходитися перед качками будь-якого віку в спеціальних відкритих годівницях.

Мікроелементи — марганець, залізо, йод, мідь, кобальт, цинк та інші, якщо вони в необхідній кількості не містяться в ґрунті, на якому ростуть кормові культури та рослини, що входять до складу кормів, — включають у склад раціону.

Йод у вигляді йодистого калію додають до кухонної солі в кількісному відношенні 1:1000. Йодовану сіль додають у вологі мішанки в такій же кількості, як і звичайну кухонну сіль.

Хлористий кобальт додають з розрахунку 1 мг на 1 кг сухого корму; марганець (у вигляді сірчанокислого марганцю) підмішують у кількості 0,1 г на 1 кг корму.

Вода необхідна кожному живому організму для участі в обміні речовин, регулювання процесів травлення та температури тіла. Для птиці вода має особливе значення, тому що температура тіла птиці значно вище, ніж у тварин (41— 42°), значно енергійніший обмін речовин, дуже інтенсивний обмін солей, частина яких погано розпинається у воді та потребує для виведення (формування шкаралупи яйця) значної кількості води.

Качка вживає на рік 270—300 л води. На 100 качок у перші дні вирощування необхідно 3 л води на добу. До 20-денного віку потреба у воді того ж поголів’я збільшується до 20 л, до 30-денного віку — до ЗО л. Вода для пиття повинна постійно знаходитися перед птицею, особливо якщо вона позбавлена водних вигулів. Вода повинна бути чистою, без сторонніх запахів і домішків, мати температуру 9—10°.

Качкам як водоплавній птиці вода необхідна для купання. Під час купання вони обмивають пір’я, вгамовують спрагу. У качок, що користуються водоймою, краще розвивається сальна залоза. Качки змазують жиром залози своє пір’я, через що воно набуває еластичності, особливої щільності, не змочується водою та добре охороняє в холод від переохолодження, а в спеку — від перегрівання.

Рослинні та тваринні корми водоймищ

Потреба качок у поживних речовинах забезпечується в основному за рахунок концентрованих кормів. Між тим водяна рослинність є високопоживним кормом, властивим природі качок.

Водяні рослини в більшості є багаторічними, при цьому окремі види мають свої біологічні особливості, пов’язані із здатністю розмноження та зимування, що треба враховувати під час вирощування качок на водоймах. Восени у водяних рослинах накопичуються поживні речовини, головним чином крохмаль. У рослинах, які укорінюються на дні водойми (рогіз, очерет, глечики тощо), запаси крохмалю відкладаються в кореневищах. Стрілиця накопичує крохмаль у пагонах з бульбоподібними стовщеннями, елодея, чушир — у зимуючих пагонах, бруньках, ряска багато-корінна, жабурник, рдесник — у стеблинах.

Здатніоть водяних рослин відкладати про запас восени крохмаль має велике значення для годування качок. За рахунок поживних речовин, відкладених у зимуючих пагонах, бруньках, кореневищах водяних рослин, дикі качки восени накопичують жир у своєму організмі та харчуються ранньою весною.

Елодею дуже добре поїдають дорослі качки і молодняк як у свіжому, так і в сушеному вигляді.

Елодея характеризується високим вмістом поживних речовин, що перетравлюються.

Вегетативне розмноження елодеї сприяє великій урожайності.

В елодеї перезимовують стеблини, які стелються по дну водойми та залишаються всю зиму зеленими. Це дає можливість заготовляти та годувати нею птахів.

Ряски ростуть на водоймах у всіх частинах світу. На поверхні водойм, де відсутня течія та є захищені від вітру місця, ряски розростаються, утворюючи цілі колонії, масиви і стають улюбленими місцями фуражування диких і свійських качок. Ряски — дрібні, ніжні рослини, в них концентрується багато видів тваринного населення водойм, від цього зростає значення рясок як повноцінного корму.

Найкращим способом використання рдесників — багатолітніх водяних трав — є годування ними, подрібненими, в суміші з борошняними кормами.

Кушир темно-зелений, як й елодея, росте в місцях з тихою течією, утворюючи великі, густі зарості. Кушир можна віднести до найпоширеніших рослин на різноманітних водоймах. Коренів кушир не має, розмножується швидко, вегетативним шляхом. Частини рослин, що відділилися, продовжують самостійне існування.

За хімічним складом і речовинами, що перетравлюються, кушир не поступається рдеслику кучерявому.

Зелену масу куширу подрібнюють і дають качкам у мішанках з додаванням молотих зернових кормів.

М’яка водяна рослинність містить велику кількість мінеральних речовин і вітамінів, необхідних для дорослих качок і молодняка (табл. 17).

Таблиця 17

Вміст вітамінів, кальцію та фосфору в зеленій масі кормових водяних рослин

Назва рослини	В 100 V сирої зеленої маси міститься (мг)
	золи	кальцію	фосфору	каротину	вітаміну «і	вітаміну
Елодея	2000	332	86	11,74	0,12	0,03
Рдесник кучерявий	1840	387	52	18,38	0,14	0,03
Рдесник простро-
мленолистнии	2610	740	—	13,33	0,12	0,09
Рдесник гребінчатий	4070	1437	—	11,18	—	—
Рдесник блискучий	4630	1512	78	13,65	0,18	0,07
Кушир
темно-зелении	2060	440	—	8,84	—	—
Ряска тридольна	3190	956	88	—	—	—

Надводна тверда рослинність

Великі масиви прибережної та заболоченої зони водойм зайняті надводною твердою рослинністю. Найбільшу кормову цінність з них мають рослини з міцними кореневищами, багаті на крохмаль. Дорослі качки і молодняк поїдають їх дуже охоче безпосередньо на водоймі восени, весною та влітку.

До групи найбільш важливої надводної рослинності для годування качок належать рогоз вузьколистий і широколистий, очерет звичайний, цицанія водяна, актофіла жовта, водяной горіх, стрілиця звичайна, лепеха болотна, сусак зонтичний, частуха подорожникова, вербозілля або луговий чай.

Качки поїдають на водних вигулах у великій кількості корені та кореневища інших рослин: щоголовника, бекманїї та інших видів напівустромленої водяної рослинності.

Тваринні корми

прісних і морських водоймищ

Білкові корми тваринного і рослинного походження дефіцитні та дорого коштують. Під час вирощування каченят на водоймах потреба зростаючого молодняка може бути частково компенсована за рахунок поїдання тварин, що населяють зарості та дно прісних і морських водойм.

У прісних водоймах кормами тваринного походження для водоплавної птиці в основному є молюски черевоногі та двійчасті, різні комахи та їх личинки, а також інші безхребетні, дрібна риба, жаби та пуголовки; в морських, солоних водоймах — молюски черевоногі та двійчасті, ракоподібні, інші безхребетні та дрібна риба.

Основна маса тваринних (60—90%) організмів ставів, озер та інших прісних водойм складається головним чином з молюсків м’якотілих.

Із тваринних організмів морського мілководдя на ділянках з рослинністю основне місце займають також молюски, ракоподібні та інші безхребетні.

На мілинах морських водойм каченята харчуються дрібною рибою.

Дріжджування кормів

Дріжджі — найбагатше джерело вітамінів групи В і провітаміну Д. Вони містять також вітаміни А і Е. До складу дріжджів входять такі елементи, як фосфор, залізо та інші у формі органічних сполук, що легко засвоюються організмом птиці. Крім того, дріжджі — це джерело повноцінних білків.

Дріжджувати можна всі корми рослинного походження: дроблене зерно та помели будь-яких кормових культур, соковиті корми (морква, буряк, картопля варена, зелена маса) тощо.

Під час дріжджування бажано використовувати корми, багаті на цукор (мелясу, цукровий буряк та ін.). Додавання засолодованого ячменю також сприяє кращому розвитку дріжджових клітин. Корми можна дріжджувати разом із соєвим шротом, казеїном, рибним і м’ясо-кістковим борошном. Тваринних кормів у суміші, що дріжджується, повинно бути не більше 15%.

Не можна дріжджувати затхлі та інші непридатні до годування корми, макуху хрестоцвітних рослин, бавовникову макуху і зернові відходи, в яких є насіння отруйних трав (кукіль, плевели тощо) і багато сторонніх домішків (земля, сміття).

У суміші, що дріжджується, небажана наявність кухонної солі, крейди, черепашок, що погіршують процес дріжджування. Корм, призначений для дріжджування, слід старанно подрібнити.

Дріжджування відбувається успішно лише при достатньому доступі кисню повітря. Тому суміш, що дріжджується, треба перемішувати якомога частіше, у всякому разі, не менше двох разів на годину. Температура суміші — 25— 27°С, а температура повітря в приміщенні — не вище 27° та не нижче 15°.

Призначений для дріжджування корм треба розвести чистою підігрітою водою, щоб температура зволоженої суміші була 27°. Наприклад, при температурі сухої борошняної суміші в межах 20° слід підігрівати воду до 32—33°, а при температурі суміші 10° — підігріти воду до 40°.

Добавити статтю	Добавити питання	Добавити відповідь	Добавити пораду