Добавити новину	Добавити підприємство	Добавити оголошення	Добавити вуз

Методичні рекомендації щодо вивчення теми

Економічне значення скотарства характеризується тим, що в багатьох господарствах України воно є головною галуззю. У середньому в сільськогосподарських підприємствах на скотарство припадає близько 45 % всіх трудових затрат рослинництва і тваринництва, 38 % витрат виробництва, майже 45 % товарної продукції сільського господарства. У скотарстві щорічно використовується приблизно 70 % загального обсягу кормів, які споживаються тваринами в сільськогос­подарських підприємствах.

З молока виготовляють різні молочні продукти харчування. Яловичина і телятина відзначаються високими смаковими якостями. За рахунок молочного скотарства у нашій країні виробляють 99 % молока і 64 % м’яса. Від скотарства одержують цінну шкіряну сировину, а також побічні продукти забою (кров, кишки, кістки, роги, волосся та ін.). Фармацевтична промисловість використовує кров і ендокринну сировину для виготовлення ліків. Велику рогату худобу використовують і як тяглову силу. Крім того, вона дає цінне органічне добриво, яке має важливе значення для підвищення родючості ґрунтів. Від однієї корови за рік можна одержати 10-12 т гною.

Внаслідок біологічних особливостей велика рогата худоба здатна споживати і добре засвоювати дешеві рослинні корми, що містять багато клітковини. Наявність у неї чотирикамерного шлунка дає можливість їй перетравлювати клітковину на 55-65 %, тоді як у свиней і коней цей показник становить 18-30 %. За рівнем продуктивності велика рогата худоба значно переважає інших сільськогосподарських тварин. У передових господарствах середньорічні надої від корови становлять 5 000-7 000 кг молока, а рекордистки здатні давати його 15 000-20 000 кг і більше за лактацію. На виробництво 1 кг молока високопродуктивні корови витрачають 0,7-0,9 корм. од. В умовах інтенсивного вирощування і відгодівлі середньодобові прирости молодняку становлять 1 200-1 500 г і більше.

Ознайомтеся з основними породами великої рогатої худоби, які, залежно від напряму продуктивності, поділяються на три групи:

1) молочні: голландська, голштинська, українська чорно-ряба молочна, українська червоно-ряба молочна, англерська, айрширська, джерсейська та ін. (відзначаються високою молочною продуктивністю (5 500-8 000 кг і більше) і менш вираженою м’ясністю – забійний вихід до 55 %);

2) комбіновані (молочно-м’ясні і м’ясо-молочні):симентальська, лебединська, бура карпатська, швіцька, сіра українська та ін. (відрізняються достатньо високими надоями (3 000-5 000 кг і більше) і значним забійним виходом – 55-60 %);

3) м’ясні:українська м’ясна, волинська м’ясна, поліська м’ясна, абердин-ангуська, герефордська, шароле, лімузинська, світла аквітанська, кіанська та ін. (характеризуються високим забійним виходом (57-70 %) і порівняно невисокими надоями молока корів – 1 000-1 500 кг).

Запам’ятайте, що головною господарською ознакою великої рогатої худоби є молочна продуктивність. Основними показниками оцінки молочної продуктивності корів є такі: надій (добовий, за місяць, за лактацію, довічний), вміст жиру та білка в молоці, швидкість молоковіддачі, витрати корму на молочну продукцію тощо. Існує два методи обліку молочної продуктивності корів: 1) щоденний (точний); 2) контрольних доїнь. Молочну продуктивність корів м’ясних порід оцінюють за живою масою молодняку у 6-місячному віці.

М’ясна продуктивність великої рогатої худоби є її другою важливою властивістю. М’ясна продуктивність худоби оцінюється за кількісними та якісними показниками як за життя (жива маса, вгодованість, середньодобовий приріст), так і після їх забою (маса туші; забійна маса; забійний вихід; морфологічний, сортовий і хімічний склад туші; смакові якості, калорійність м’яса).

Ознайомтеся із виробничими типами підприємств і об’єднань з виробництва продукції скотарства. У 80-ті роки минулого століття більшість продукції скотарства вироблялася в спеціалізованих господарствах, на фермах і комплексах. Розміри їх визначалися типовими проектами з виробництва молока на 400, 800, 1 200 голів. Механізовані ферми для вирощування телиць і нетелей будувались на 3 тис. і 6 тис. голів, для вирощування і відгодівлі молодняку – на 2,5, 5 і 10 тис. голів. На початку 90-х років минулого століття виробництво продукції скотарства, як і інших видів тваринницької продукції, з різних причин почало занепадати. Почав різко знижуватись рівень спеціалізації у скотарстві, значна кількість продукції тепер виробляється на звичайних фермах. Тому поголів’я худоби на фермах господарств коливаються в значних межах.

У скотарстві поглиблену селекційно-племінну роботу проводять на різних типах підприємств з племінної справи: 1) племзаводах; 2) племінних репродукторах; 3) елеверах; 4) племпідприємствах; 5) се­лекційних центрах. При цьому застосовують різні методи розведення та типи підбору.

Вивчаючи технологію вирощування, оцінки і використання бугаїв-плідників у молочному та м’ясному скотарстві, зверніть увагу на організацію замовних парувань і добір плідників, відбір бугайців за походженням і групами крові для комплектування селекційних центрів та племпідприємств, умови утримання, годівлі, оцінки і використання бугаїв-плідників у різних типах підприємств.

Зверніть увагу на технологію відтворення стада великої рогатої худоби та її економічне значення. Велика рогата худоба зберігає здатність до розмноження протягом 15-30 років. Тварини здебільшого одноплідні, народжують теля масою 18-45 кг (найчастіше 30-36 кг). Статева фізіологічна зрілість у тварин настає у віці 6-9 міс, але господарської зрілості (коли тварин спаровують) вони досягають значно пізніше – у 16-18 міс. Для запобігання ранньому паруванню, бичків і теличок з 5-6-місячного віку утримують окремо. Основною ознакою для своєчасного осіменіння є досягнення тваринами 70-75 % живої маси повновікових корів (360-420) кг. Бажано, щоб зазначена оптимальна жива маса телиць при першому осіменінні була досягнута у віці 16-18 міс.

Інтенсивне вирощування молодняку і одержання першого отелення в 25-27-місячному віці ефективне як із селекційної та господарської, так і з економічної точок зору. Запліднення в оптимальні строки добре розвинених телиць дає можливість на 10-12 % скоротити витрати на вирощування корів, а також одержати більшу кількість продукції за один рік життя тварини. За належних умов утримання й годівлі, правильної технології відтворення від 100 корів можна одержати за рік 100-110 телят.

Після отелення у корови починається лактація. Це означає, що в корови починає функціонувати молочна залоза (вим’я), тобто утворюється спочатку молозиво, а потім молоко. Протягом 60-80 днів після отелення (це сервіс-період) корів запліднюють, застосовуючи різні методи штучного осіменіння. Після осіменіння в разі запліднення статевий цикл у тварин не відновлюється і корова стає тільною. Приблизно через сім місяців після запліднення (а це 9-10 місяць лактації) тільних корів запускають і вони переходять у сухостійний період, під час якого не дояться. Після сухостійного періоду в корови знову відбувається отелення і фізіологічний цикл повторюється.

Стадо великої рогатої худоби в господарствах має структуру. Так, тварини поділяються на такі основні статево-вікові групи: бугаї-плідники, корови, нетелі, телиці старше одного року, телиці до року, бички старше одного року, бички до року, приплід поточного року народження, доросла худоба на відгодівлі.

Структура стада великої рогатої худоби відображує спеціалізацію галузі. Наприклад, у молочному скотарстві частка корів становить понад 55 %, у молочно-м’ясному – від 45-55, м’ясо-молочному – 35-45, у м’ясному – до 35 %.

Норматив вибракування тварин основного поголів’я залежить від строку їх використання. При його визначенні враховують рівень продуктивності тварин, здатність до відтворення, машинного доїння, інтенсивність їх використання. Ремонт стада при цьому становить 25-30 %. У племінних господарствах майже весь понадремонтний молодняк повинен реалізовуватись в інші племінні або товарні господарства.

Зверніть увагу на технології вирощування молодняку. Молодняк у скотарстві розподіляють на ремонтний і понадремонтний. Основна мета вирощування ремонтного молодняку – поповнення стада високопродуктивними тваринами. Групу ремонтного молодняку формують із телят, одержаних від корів племінного ядра. За розміром ця група повинна бути в 1,5-2 рази більша за поголів’я корів, яке підлягає вибракуванню. Понадремонтний молодняк призначений для відгодівлі та реалізації на м’ясо.

У молочному скотарстві розрізняють три періоди вирощування молодняку: 1) молозивний (перші 7-10 днів); 2) молочний (4-6 міс.); 3) післямолочний (від 4-6 до 16-18 міс.). Цілеспрямоване вирощування ремонтного молодняку починається з обґрунтованого добору батьківських пар, створення оптимальних умов для розвитку потомства в ембріональний і післяембріональний періоди. З метою одержання життєздатних телят потрібно своєчасно запустити тільних корів, створити належні умови їх утримання в сухостійний період. Найдоцільніше проводити отелення корів у родильному відділенні. Родильне відділення повинне вміщувати не менше 18 % корів від загальної їх кількості на фермі.

Важливо правильно організувати догляд за новонародженими телятами. З метою вирощування майбутньої високопродуктивної корови телички в молочний період потрібно випоїти не менше 400-600 кг незбираного молока і 200-700 кг збираного. У скотарстві застосовують також холодний методвирощування молодняку.

Ефективне використання великої рогатої худоби передусім залежить від умов годівлі. Добова потреба в поживних речовинах для племінних телиць наведена в додатку З. Раціони годівлі племінних телиць та нетелів показано в табл. 9.1. Норми годівлі повновікових дійних корів живою масою 500 кг молока наведено в додатку И, а орієнтовні добові раціони та річні норми заготівлі кормів на одну корову – в табл. 9.2-9.3.

Таблиця 9.1

Орієнтовні раціони для племінних телиць і нетелей

На фермах по виробництву молока та яловичини застосовують індивідуальну та групову годівлю тварин. Концентровані корми вводять у раціон із урахуванням добового надою корів: до 10 кг – 100 г, 10-15 кг – 100-150, 15-20 кг – 150-200, 20-25 кг – 250-300 і понад 25 кг – 300-350 г на 1 кг молока. Корми на фермах великої рогатої худоби роздаються у годівниці або на кормовий стіл.

Таблиця 9.2

Орієнтовні добові раціони для корів живою масою 500 кг на зимовий період

Таблиця 9.3

Орієнтовні річні норми заготівлі кормів на одну корову, ц

 

У системі технологій виробництва молока існують два способи доїння корів – машинний і ручний. Машинний спосіб є більш прогресивним, його широко використовують у практиці роботи сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств. При машинному доїнні корів молоко менш забруднене, ніж при ручному доїнні. Активна молоковіддача у корови триває 5-6 хв., але основна частина молока видоюється протягом 2-4 хв. У сучасних умовах технології виробництва молока роздоювання корів є одним із основних способів підвищення їх молочної продуктивності.

Система технологій виробництва молока за потоково-цехової системиутримання корів враховує особливості фізіологічного стану тварин і передбачає перебування тварини в кожному цеху певний період, після чого їх переводять у наступний по замкнутому колу. Молочне поголів’я розподіляють на чотири технологічні групи і розміщують у таких цехах: 1) сухостійних корів; 2) отелення; 3) роздою й осіменіння; 4) виробництва молока. Раціони годівлі тварин при цьому складають відповідно до їх фізіологічному стану в даний період.

Ознайомтеся із системами та способами технології утримання великої рогатої худоби. У тваринництві рік поділяють на два періоди: 1) зимово-стійловий (205-210 днів); 2) літній (150-155). Відповідно до природно-економічних і економічно-господарських умов у скотарських господарствах застосовують такі системи утримання худоби: 1) цілорічну стійлову; 2) стійлово-пасовищну; 3) стійлово-табірну; 4) табірно-пасовищну; 5) потоково-цехову. Залежно від технологічних умов на скотарських фермах практикують два способи утримання великої рогатої худоби: 1) прив’язний; 2) безприв’язний (безприв’язно-боксовий, безприв’язно-комбібоксовий, безприв’язно-змінно-групо­вий, безприв’язний на глибокій підстилці).

Важливо знати економічне значення та технологію пасовищного утримання корів. Пасовищний корм – найдешевший і сприятливо впливає на здоров’я та продуктивність тварин. За літній період господарства одержують 50 % і більше загальної кількості молока.

Система технологій виробництва яловичини в Україні здійснюється в молочно-м’ясному та м’ясному скотарстві. Для одержання яловичини використовують понадремонтний молодняк і дорослу вибракувану худобу молочного й комбінованого напрямів продуктивності, а також тварин м’ясних порід, але їх частка у виробництві яловичини незначна. На м’ясо вирощують бугайців, бугайців-кастратів і понадремонтних телиць. У бугайців вища енергія росту, від них одержують тушу масою на 10-15 % більшою, ніж від бугайців-кастратів цього самого віку. М’ясо великої рогатої худоби розділяють на яловичину – одержану від дорослої худоби та молодняку старше 3-місячного віку, і телятину – до 3-місячного віку.

У технологічному процесі вирощування молодняку на м’ясо виділяють три основні періоди: 1) молочний або вирощування (від народження до 4-6 міс.).; 2) післямолочний або дорощування (від 4-6 до 10-12 міс.); 3) відгодівля (від 10-12 до 14-18 міс). При виробництві яловичини, залежно від зональних і господарських умов, застосовують такі системи утримання молодняку: 1) стійлову; 2) стійлово-вигульну; 3) стійлово-пасовищну. Молодняк на м’ясо утримують двома способами – прив’язно і безприв’язно.

Відгодівля є завершальним технологічним етапом у виробництві яловичини. Вона передбачає годівлю тварин досхочу з метою збільшення маси й поліпшення якості м’яса. Молодняк відгодовують 3-4, а дорослу худобу 2-3 місяці. У період відгодівлі середньодобові прирости повинні становити 800-1 000 г. Максимально для відгодівлі використовують місцеві корми. Залежно від господарсько-економічних умов господарства та співвідношення кормів у раціоні розрізняють такі види відгодівлі: на зелених кормах, силосі, сінажі, жомі, барді тощо.

Ознайомтеся із особливостями галузі м’ясного скотарства. Технологічний цикл виробництва яловичини в м’ясному скотарстві поділяється на три періоди: 1) відтворення й вирощування телят до відлучення (до 7-8-місчного віку); 2) вирощування молодняку після відлучення від корів; 3) інтенсивна відгодівля молодняку та дорослої вибракуваної худоби або нагул. У м’ясному скотарстві застосовують сезонні й цілорічні отелення. Економічно вигідні сезонні отелення – лютий-квітень. При цьому корів осіменяють у короткий період протягом червня-липня.

Найдоцільніше м’ясних тварин утримувати безприв’язно на глибокій незмінній підстилці з годівлею на вигульно-кормових майданчиках і напуванням із групових напувалок з підігріванням води (АГК-4). У випадку, коли підстилки недостатньо, застосовують безприв’язно-боксовий спосіб утримання. Корови відпочивають у боксах, а телята в спеціально відведених для них секціях на підстилці.

У м’ясному скотарстві телят під коровами вирощують протягом 7-8 міс. двома способами – без відлучення та регламентовано (режимно). Найвищу рентабельність одержують у період вирощування молодняку до 15-місячного віку. У стійловий період при відгодівлі використовують силос, сінаж, сіно й концкорми, на які за загальною поживністю повинно припадати: грубих – 20-25 %, соковитих – 35-40, концкормів – 38-50 %. Влітку основними є зелені корми.

Нагул м’ясної худоби дозволяє одержати яловичину з мінімальними витратами кормів, у 3-4 рази підвищити продуктивність праці і в 5-8 разів зменшити собівартість приросту, оскільки з виробничого циклу вилучаються операції по заготівлі, транспортуванню кормів та видаленню гною. У технології виробництва яловичини найбільш трудомісткими є видалення й утилізація гною.

Для механізації технологічних процесів виробництва молока і яловичини в скотарстві використовуються різноманітна техніка та обладнання. Для машинного доїння корів використовуються: 1) тритактні доїльні апарати ДА-3М і “Волга”; 2) двотактні доїльні апарати ДА-2 “Майга”, ДА-50, АДС-1; 3) двотактні попарного видоювання “Імпульс М-59”.

Доїльні установки для ферми підбирають з урахуванням системи й способу утримання корів, їхньої кількості, а також способу збирання молока під час доїння – в переносні відра чи молокопровід. Для доїння корів при прив’язному утриманні в стійлах зі збором молока у відра використовують лінійні доїльні установки АД-100А і АД-100Б із тритактними доїльними апаратами, ДАС-2Б і ДАС-2В із двотактними, “Імпульс” М-610 із двотактними апаратами попарного видоювання типу Імпульс М-59. При доїнні в стійлах із збиранням молока в молокопровід використовують установки АДМ-8, АДМ-8А, “Імпульс” М-620 із двотактними апаратами.

При безприв’язному утриманні корів доять переважно в доїльних залах, обладнаних установками “Тандем” (УДА-8), “Ялинка” (УДА-16), “Імпульс” (М-691-40), “Карусель” (УДА-100) із двотактними апаратами. У літніх таборах використовують пересувні доїльні установки УДС-3, УДС-ЗА, а також “Ялинка” або “Тандем”. У невеликих особистих селянських господарствах використовують агрегат індивідуального доїння АІД-1 та ін. Зверніть увагу на технологічне обладнання ферм із первинної обробки, переробки й зберігання молока.

На економічну ефективність молочного скотарства впливає багато факторів, зокрема рівень годівлі, породні і племінні якості тварин, способи їх утримання тощо. Великий вплив на економіку виробництва молока здійснює вікова структура стада, терміни і методи осіменіння тварин, терміни вирощування ремонтного молодняку, зниження сезонності виробництва тощо.

Економічна ефективність молочного скотарства характеризується системою таких показників: продуктивністю корів, затратами праці і кормів на 1 ц молока, його собівартістю і ціною реалізації, прибутком з розрахунку на 1 ц молока і на одну середньорічну корову, рівнем рентабельності виробництва молока.

Основною причиною невисокої ефективності скотарства залишається низька молочна та м’ясна продуктивність корів. Загальновизнано, що виробництво молока на фермах і комплексах може бути високорентабельним при продуктивності корів не менше 3500 кг молока за рік. Тварини спеціалізованих молочних порід мають на 10-20 % вище продуктивність та на 25-30 % оплату корму вище порівняно з молочно-м’ясними породами.

Неповноцінна і недостатня годівля зумовлює зниження надоїв корів на 25-50 %. За витратами кормів корови з невисокою молочною продуктивністю обходяться господарству в два рази дорожче, ніж високопродуктивні, тому що чим вищі надої, тим менше витрачається твариною поживних речовин на утворення молока. Економічна ефективність виробництва молока значною мірою обумовлена рівнем годівлі корів, який повинен становити 4 500-6 500 корм. од. на рік на корову.

Рівень комплексної механізації на молочних комплексах та спеціалізованих фермах складає понад 90 %, у зв’язку із цим витрати праці на 1 ц молока на 30 % менше порівняно із фермами з традиційною технологією. Рентабельність молочних комплексів за умов дотримання всіх зоотехнічних вимог може становити 15-25 % і більше. Прямі витрати праці на 1 ц молока на комплексах з високою продуктивністю при безприв’язному утриманні тварин менші, ніж при прив’язному.

На економічну ефективність виробництва яловичини значно впливають строки відгодівлі та вік молодняку, що реалізується при досягненні оптимальних кондицій. За умов інтенсивного вирощування молодняку, використовуючи ту саму кількість кормів, можна одержати в 1,5 разу більше яловичини порівняно із звичайною технологією.

При інтенсивному вирощуванні молодняку на м’ясо скорочуються терміни відгодівлі, прискорюється оборотність поголів’я, що сприяє збільшенню виробництва яловичини і підвищенню його економічної ефективності. Забійний вихід м’яса залежить від живої маси і вгодованості молодняку худоби. При живій масі однієї голови 300 кг і при нижчій за середню вгодованості вихід м’яса становить 45 %, а при живій масі 425 кг і вищій вгодованості – 58 %.

Економічна ефективність скотарства значною мірою залежить від характеру і умов використання маточного поголів’я, санітарно-гігієнічного стану молочнотоварних ферм, профілактики і ліквідації безплідності тварин. Внаслідок яловості корів різко знижується (до 35 %) їх продуктивність, зменшується вихід телят. Ліквідація перегулів корів і телиць та їх яловості є важливим джерелом збільшення виробництва молока і м’ясних ресурсів країни, а також основою зниження собівартості продукції. Прибутковість молочного скотарства підвищується і за рахунок поліпшення якості молока, зокрема підвищення його жирності.

У збільшенні молочних і м’ясних ресурсів країни дедалі більшу роль відіграють особисті підсобні господарства населення, в яких сьогодні виробляється понад 35 % м’яса і 55 % молока. Нарощують виробництво молока та яловичини також і селянські фермерські господарства.

Термінологічний словник

Відгодівля – годівля тварин досхочу з метою збільшення маси й поліпшення якості м’яса. Для запобігання ожирінню і здешевлення відгодівлі спочатку тваринам згодовують переважно грубі й соковиті корми. З підвищенням вгодованості в раціоні молодняку збільшують частку концкормів.

Вим’я – молочна залоза корови, в якій у період лактації із поживних речовин крові утворюється молоко. Для утворення 1 кг молока через вим’я повинно пройти 400-500 кг крові. Вим’я складається з чотирьох часток, в центрі кожної частки знаходяться дійки. Бажані для технології машинного доїння дійки довжиною 6,5-7,5 см і діаметром 2,2-2,7 см циліндричної або конічної форми. Оптимальна відстань між задніми дійками становить від 6 до 10 см, а між передніми і задніми – від 7 до 12 см.

Забійна маса – це маса туші із внутрішнім салом і підшкірним жиром, без голови, хвоста, шкіри, внутрішніх органів і кінцівок – передніх по зап’ястя, а задніх – по скакальні суглоби.

Забійний вихід – це відношення забійної маси до передзабійної живої тварини, виражене в процентах. На цей показник впливають жива маса, вгодованість, порода, стать і вік тварин.

Запуск корів – поступове припинення зоотехнічними заходами протягом 8-10 днів (зменшення кратності доїння, рівня годівлі та ін.) процесу молокоутворення і молоковиведення в корови. Переважну більшість корів запустити легко. Але значна частина високопродуктивних корів, якщо не вжити заходів до своєчасного запускання, буде доїтися до наступного отелення.

Елевери – спеціалізовані господарства або ферми, які займаються вирощуванням і випробуванням бугаїв-плідників за якістю потомства, їх в основному створюють при племоб’єднаннях (селекційних центрах). На елевери відбирають бичків, одержаних від замовних парувань високоцінних корів з бугаями-поліпшувачами.

Лактація – процес утворення, нагромадження й виведення молочною залозою молока в період від отелення до запуску корови. У корів молоко утворюється в залозистій тканині вим’я з багатьох поживних речовин. Його кількість значною мірою залежить від умов годівлі, утримання і догляду за худобою, від породи та індивідуальних особливостей тварин і від їх спадковості.

Міжотельний період (МОП) – це період між двома суміжними отеленнями (1-2, 2-3, 3-4 та ін.). За норму в скотарстві прийнято тривалість МОП в 365 днів. Тривалість МОП понад 365 днів призводить до неплідності корів і зниження їх надоїв. У високопродуктивних корів МОП може бути оптимальним при 380-385 днях.

Молозиво – утворюється у корови в перші 7-10 днів після отелення. Молозиво різко відрізняється від нормального молока за хімічним складом та біологічною дією. Молозиво забезпечує організм теляти захисними імунобіологічними речовинами, комплексом вітамінів, а також збуджує перистальтику кишок, сприяє звільненню їх від первородного калу, проявляє послаблюючу дію. Протягом 3-5 днів телят поять молозивом не менше трьох разів на добу, попередньо підігрівши його до температури 36-37°С.

Нагул худоби – економічно найдешевший спосіб відгодівлі при випасанні її на природних або культурних пасовищах. У ряді сільгосппідприємств застосовують          комбінований спосіб – використання пасовищ із підгодівлею тварин зеленою масою, силосом, концкормами.

Надремонтний молодняк – це тварини (потомство), одержані від корів із невисокою продуктивністю, які не входять у групу ремонтного молодняку і вони призначені для вирощування та відгодівлі на м’ясо.

Нетелі – запліднені телиці різного віку. Після отелення нетель стає коровою.

Передзабійна жива маса – це маса худоби після 24-годинної голодної витримки.

Ремонтний молодняк – телята (потомство), одержані від високопродуктивних корів і добре розвинені, які призначені для заміни тих, які вибули з основного стада поголів’я корів. Для них створюють кращі умови годівлі, їх більше випоюють молочними кормами.

Роздоювання корів – система технологічних заходів, спрямованих на повніше використання можливостей їхньої молочної продуктивності. У перші 2-3 місяці після отелення корови на збільшення в раціоні поживних речовин відповідають підвищенням надоїв. Для цього організовують авансовану годівлю корів (додатково до звичайних норм годівлі додають 1-4 корм. од. з відповідною кількістю перетравного протеїну, мінеральних речовин та вітамінів), правильне доїння корів, активний моціон, поліпшення догляду за тваринами та інші заходи.

Сервіс-період – це період від отелення до запліднення. На строки осіменіння корів після отелення впливають біологічні, технологічні та економічні фактори.

Спрямоване вирощування молодняку– це комплекс зоотехнічних засобів, за допомогою якого можна керувати індивідуальним розвитком сільськогосподарських тварин і формувати бажаний їх тип будови тіла.

Структура стада – співвідношення окремих статевих і вікових груп великої рогатої худоби в стаді, виражене у відсотках до загальної чисельності поголів’я.

Сухостійний період – це період від запуску корів перед отеленням до початку доїння. Протягом цього періоду посилено росте плід, відбувається інтенсивна інволюція вим’я, в організмі нагромаджуються поживні речовини, що сприяє відновленню сил і утворенню в організмі запасів білкових та мінеральних речовин. При ненаданні корові періоду сухостою або при значному його скороченні знижуються надої в наступну лактацію, а телята народжуються дрібними й слабкими.

Тільність – це фізіологічний стан самок з моменту запліднення до народження повноцінного плода. Він настає у телиць та корів після запліднення яйцеклітини. Тривалість тільності у корів за нормальних умов годівлі та утримання становить в середньому 285 днів з коливанням від 240 до 320 днів.

Туша – це тіло забитої тварини без голови,шкіри,крові, внутрішніх органів, внутрішнього жиру і кінцівок – передніх – по зап’ясний, а задніх – по скакальні суглоби.

Яловість – недоотримання певної кількості приплоду в маточній групі стада за поточний рік.

Теми рефератів
1. Економічне значення та система технології виробництва молока та яловичини.
2. Економічна і технологічна оцінка порід, яких розводять в Україні.
3. Селекційно-племінна робота в скотарстві та її економічне значення.
4. Система технологій відтворення великої рогатої худоби та її економічне значення.
5. Економічні основи та технологічні особливості систем утримання великої рогатої худоби.
6. Економічні основи та технологічні особливості способів утримання великої рогатої худоби.
7. Економічне значення та система технологій вирощування молодняку великої рогатої худоби.
8. Економічні основи та система технологій вирощування нетелів.
9. Економічне значення та технологія потоково-цехової системи виробництва молока.
10. Система технологій годівлі великої рогатої худоби та її економічне значення.
11. Економічне значення та технологія відгодівлі великої рогатої худоби.
12. Техніка та обладнання для технологічних процесів виробництва молока і яловичини та економічна ефективність їх використання.
13. Комп’ютерні системи управління годівлею і селекційним проце-сом у скотарстві та їх економічне значення.
14. Ресурсо- та енергозберігаючі технології у скотарстві.
15. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва молока та яловичини.
Питання для поточного контролю знань
1. Економічні, біологічні та технологічні особливості скотарства.
2. Молочні та комбіновані породи великої рогатої худоби, їх характерні особливості й економічне значення.
3. Породи м’ясного напряму продуктивності, їх характерні особливості та економічне значення.
4. Система технологій відтворення стада великої рогатої худоби.
5. Дайте визначення лактації та наведіть характеристику лактаційного періоду.
6. Сухостійний і сервіс-періоди та їх вплив на молочну продуктив-ність корів.
7. Гігієна одержання високоякісного молока на фермах і ком-плексах.
8. Система технологій вирощування молодняку до 6-місячного віку та її економічне значення.
9. Технологія вирощування молодняку від 6 до 16-18-місячного віку та її економічне значення.
10. Технологія вирощування нетелів та її економічне значення.
11. Технологія вирощування, оцінки і використання бугаїв-плідників.
12. Молочна і м’ясна продуктивність великої рогатої худоби та фактори, які на неї впливають.
13. Поясніть технологічний процес доїння корів у стійлах і доїльних залах.
14. Економічне значення роздоювання корів та його вплив на молочну продуктивність.
15. Економічні основи та характеристика систем утримання великої рогатої худоби.
16. Економічне значення та технологічні особливості холодного ме-тоду вирощування телят.
17. Економічне значення та технологічні особливості без-прив’язного способу утримання великої рогатої худоби.
18. Економічне значення та технологічні особливості прив’язного способу утримання великої рогатої худоби.
19. Назвіть переваги прив’язного і безприв’язного утримання великої рогатої худоби.
20. Дайте визначення забійної маси, маси туші та забійного виходу.
21. Економічні основи та технологічні особливості потоково-цехової системи виробництва молока.
22. Економічні основи та технологічні особливості годівлі бугаїв-плідників, дійних та сухостійних корів.
23. Особливості технології виробництва молока на промисловій основі та її економічне значення.
24. Економічні основи та технологічні особливості різних типів (ви-дів) відгодівлі великої рогатої худоби.
25. Економічне значення та технологія виробництва яловичини в молочно-м’ясному скотарстві.
26. Назвіть особливості м’ясного скотарства.
27. Економічне значення та технологія виробництва яловичини в м’ясному скотарстві.
28. Технологія виробництва яловичини на промисловій основі та її економічне значення.
29. Техніка і обладнання для механізації та автоматизації технологічних процесів у скотарстві.
30. Назвіть основні причини низької економічної ефективності галузі скотарства в окремих господарствах України.
31. Шляхи підвищення молочної і м’ясної продуктивності худоби та економічної ефективності галузі скотарства в Україні.
Тестові завдання для перевірки знань
1. Вкажіть вихідні породи великої рогатої худоби, які були викорис-тані при створенні української м’ясної породи:
а) лімузинська, герефордська, шароле, кіанська;
б) швіцька, волинська м’ясна, асканійська м’ясна;
в) симентальська, сіра українська, шароле, кіанська;
г) санта-гертруда, червона датська, червоно-польська.
2. Який вік є найбільш відповідальним у вирощуванні ремонтних молочних телиць?
а) від народження до 6 місячного віку;
б) від народження до 12-місячного віку;
в) від 12 до 18 місяців;
г) від 18 місяців до віку запліднення;
ґ) від запліднення до отелення.
3. Яка оптимальна маса телиць молочних та молочно-м’ясних порід при першому осіменінні у віці 16-18 міс.?
а) 320-360 кг;
б) 380-420 кг;
в) 440-460 кг;
г) 470-500 кг;
ґ) 510-520 кг.
4. Вкажіть автонапувалку з підігрівом, яка використовується для ху-доби на відгодівельних майданчиках:
а) АГК-4А;
б) ТПЖ-3;
в) ДАС-2Б;
г) ПА-1;
ґ) КТУ-10.
5. Як змінюється вартість вирощування корів-первісток при заплід-ненні телиць у віці 24 міс.:
а) збільшується на 10-20 %;
б) зменшується на 10-20 %;
в) підвищується на 30-40 %;
г) зменшується на 30-40 %.
6. Сухостійний період корів – це:
а) період, коли віддається перевага згодовуванню грубих (сухих) кормів;
б) період від запуску корів наступного їх отелення;
в) період від запуску корів до наступного їх запліднення;
г) період від запуску корів до наступного їх першого осіме-ніння.
7. Відношення забійної маси до живої маси перед забоєм худоби, виражене у відсотках, називається:
а) забійна маса;
б) забійний вихід;
в) відносний приріст живої маси;
г) валовий приріст живої маси;
ґ) коефіцієнт м’ясності.
8. Вкажіть оптимальну живу масу, при якій економічно доцільно реалізувати молодняк худоби при виробництві яловичини:
а) 250-350 кг;
б) 350-400 кг;
в) 400-450 кг;
г) 450-500 кг;
ґ) 500-700 кг.
9. При відгодівлі дорослої худоби витрати кормів на 1 кг приросту складають:
а) 1-3 корм. од.;
б) 3-5 корм. од.;
в) 5-7 корм. од.;
г) 8-12 корм. од.;
ґ) 14-20 корм. од.
10. Яка річна потреба корів (на голову) у поживних речовинах при продуктивності 5 000 кг молока за лактацію?
а) 35 ц корм. од.;
б) 42 ц корм. од.;
в) 51 ц корм. од.;
г) 65 ц корм. од.;
ґ) 75 ц корм. од.
Література: 3, 4, 6, 10, 12, 14-17, 19, 21, 23, 25, 28, 33, 35, 36, 45, 47, 48, 55, 56, 63-65, 67, 68, 73-76, 79, 80, 83, 90-92, 96, 98, 99, 102-109, 111, 113, 117, 123, 125, 127, 139, 140, 143, 146-149, 152-154, 156, 157, 165, 166.

Добавити статтю	Добавити питання	Добавити відповідь	Добавити пораду