Добавити новину	Добавити підприємство	Добавити оголошення	Добавити вуз

При організації і створенні нутрієвої ферми необхідно враховувати біологічні особливості тварин.
Перш за все, нутрія —теплолюбива тваринка. При мінусових температурах навіть дорослі тварини обморожують хвости, кінцівки, мордочки, а новонароджені щенята можуть загинути навіть за температури +8°С. При утриманні взимку на відкритому повітрі жива маса нутрій значно знижується у порівнянні з літнім періодом. Однак клітки з гарно утепленими будиночками і без води для купання допомагають нутріям добре переносити помірні морози. Та при зниженні температури нижче -20°С тварини можуть загинути. Це треба враховувати особливо при будівництві ферми в центральних та північних регіонах України.
Приміщення може бути навіть без опалення, але необхідно передбачити такі конструктивні варіанти, як спорудження опалювальної печі з високим коефіцієнтом віддачі тепла через систему труб, віддушки, духовок. Піч потрібна для приготування каші, запарювання кормів. Одночасно нагрівається будівля. При зведенні такої ферми необхідно врахувати втрати тепла через підлогу, перекриття, стіни, вікна, двері тощо.
У цьому ж приміщенні відводиться місце для установлення кліток для дорослих нутрій племінного і хутрового молодняку. З метою економії площі підлоги краще планувати будівництво дво- або триярусних металевих кліток. Поряд оснащують комору для зберігання кормів (зерна, комбікорму, коренеплодів), інвентарю, нагрівання питної води, харчового столу, забою тварин. При достатній концентрації тварин у приміщенні температура не буде нижчою +5-7°С навіть без опалення.
Друга особливість нутрій — здатність легко перегризати дерев’яні конструкції кліток, пластик, м’який метал, тонкого діаметру металеву сітку, засоби виробництва. Це потрібно враховувати при виготовлені кліток.
І останнє, нутрії напівводяні тварини. Їхній волосяний покрив не пропускає воду, тому тварини постійно прагнуть до води.
Наразі у нутрієводстві практикується два способи утримання: з водою для купання і без неї. У великих нутрієвничих господарствах частіше застосовують другий спосіб, що значною мірою знижує витрати праці і коштів на їхнє утримання.
При безводному утриманні нутрій знижується вартість кліток, спрощується догляд за тваринами, зменшуються витрати кормів у зв’язку зі зниженням на 10-15% їх втрат, і при цьому не погіршується розмір і якість шкурок.
Водночас в індивідуальних та фермерських господарствах дотримуються дещо іншої системи утримання нутрій.
У зимовий період їх вирощують у холодних приміщеннях без води для купання, а влітку клітки оснащують басейнами. У такому разі тварин взимку можна не напувати, обмежуючись згодовуванням збільшених обсягів соковитих кормів, особливо коренеплодів. Однак при сухому типі годівлі звірів обов’язково напувають. Для дорослої тварини на добу необхідно 500 мл води, а при годівлі вологими сумішами потреба води вдвічі менша. Для напування краще використовувати воду чисту з криниці або водопроводу.
Для утримання нутрій застосовують клітки різних конструкцій, залежно від кліматичних та місцевих умов, від індивідуальних особливостей і досвіду нутрієвода, фінансових можливостей. Достатньо мати клітки двох типів: для маточного поголів’я і молодняку. Ремонтний молодняк влітку утримують на відкритому повітрі в клітках для хутрового молодняку, а взимку переносять у клітки для дорослих, що розміщуються у приміщенні.
Також потрібно враховувати необхідність вигулу тварин. Розміри вигулу коливаються від 1 до 3 м довжиною і 0,7-1,5 м шириною, висота сягає 0,8 м. Довжина басейну відповідає ширині вигулу, ширина становить 0,6-1,0 м і глибина — 0,5 м. Лаз із будиночка в басейн — 25х25; 20х20 см або 30х30 см.
У регіонах з помірним та холодним кліматом практикуються закриті приміщення, оснащені металевими клітками для дорослих нутрій і племінного молодняку, з вигулом, але без будиночка і басейну. Розміщують клітки так, щоб їх зручно було обслуговувати: між двома рядами кліток роблять проходи шириною 1,2-1,5 м. По цих проходах може пересуватися міні-техніка для роздавання кормів і збору гною. Кожний ярус клітки має піддон для збору фекалій, сечі і відходів корму.
Клітки-вигули для утримання самок і самців без басейну і підстилки споруджують у вигляді блоків, кожен з яких має по три секції розміром 70х50х45 см (висота). Ширина блока із трьох секцій становить 1,5 м. Кожна секція площею 0,35 м2 оснащена напувалкою, дверцятами з годівницею.
Мінімальна площа будиночка для утримання дорослої самиці або самця сягає 0,5 м2, вигулу — 1,2 м2. Розміри лазу в будиночку у дорослих звірів становлять 20х20 см, а при утриманні в такій клітці 6-8 голів молодняку, — 20х30 см. Вирощування нутрій у клітках меншого розміру негативно позначається на розмножуванні звірів, їх рості і розвитку. Найбільш раціонально будувати клітки для дорослих нутрій та племінного молодняку однієї конструкції. Це здешевлює і спрощує будівництво, поліпшує обслуговування тварин.
При встановленні кліток для основного стада необхідно визначити план парувань і щеніння, інтенсивність і сезонність їх використання. До основного стада слід додати 30-40% кліток для ремонтного молодняку на кожен рік.

Годівля

Біологічні особливості нутрій відіграють важливу роль також і при організації годівлі. Нутрії, як і кролі, належать до травоїдних тварин і вживають ті ж самі корми: добре поїдають концентровану і високобілкову їжу, яка за поживністю раціону становить 80%, коренеплоди, харчові і городні відходи, траву, сіно, гілковий корм. У будь-яку пору року нутрія віддає перевагу молодим рослинам, що містять багато крохмалю і цукру та мало клітковини.
Корми (сіно, гілки) з високим вмістом клітковини нутрії поїдають погано, тому вони можуть споживати їх не більш як 50% і зеленої трави від заданої добової норми. Отже, при великих обсягах грубих і об’ємних кормів нутрії об’їдають тільки найбільш смачні частини. Водночас вони охоче споживають плоди, кореневища, молоді пагони рогози, ірису, очерету, латаття, дуба, верби, тополі, берези, які вводять із сіном до 15% поживності раціону.
Влітку здебільшого споживають скошену траву, бадилля буряків і моркви, городні культури. Полюбляють кульбабу, конюшину, лободу, осот, пирій, щавель, подорожник. У годівлі нутрій зелені корми становлять до 30% енергетичної поживності раціону. Обсяг поїдання зелених кормів можна збільшити, виготовляючи пасти або дрібні нарізки із трави та змішуючи їх з високобілковими концентрованими кормами.
Проте на зелених та грубих кормах щенята погано ростуть, а дорослі звірі худнуть. Слід зазначити, що у нутрій не буває здуття шлунково-кишкового тракту від поїдання мокрої або росяної трави, особливо бобової. Здуття шлункового тракту може викликати згодовування злежаної (прілої) зеленої маси. Важливе правило в годівлі нутрій — використання чистих і свіжих кормів.
Взимку основним кормом є сіно. Можна згодовувати гілковий корм, трав’яне та хвойне борошно. Із соковитих кормів дають моркву, кормові напівцукрові та цукрові буряки, турнепс. У менших обсягах додають у раціон капусту, капустяний лист, огірки, кабачки, салат, гарбуз, шкурку кавунів. В осінньо-зимовий період ці корми займають 30% від поживності раціону або приблизно 300-500 г корму на дорослу нутрію на добу.
У день нутрія споживає до 250 г зернових кормів. Також можна давати зерно вівса, ячменю, пшениці, кукурудзи, проса, гороху та інших бобових. Зернобобові згодовують лише після їх проварювання, пропарювання або в крайньому випадку, замочування. Пророщування і замочування зерна злакових і бобових суттєво підвищує перетравність поживних речовин, звірі таке зерно їдять охоче. У деяких нутрієвих фермах зерно не лише піддають замочуванню і запарюванню перед згодовуванням, а й варять каші і навіть випікають спеціальний хліб, в який додають мінеральні та вітамінні компоненти. Такий тип годівлі особливо корисний для вагітних і лактуючих самиць. При годівлі кашами та хлібом значно знижуються втрати кормів (які становлять до 5%). Хліб складається із кукурудзяного (60-70), ячмінного борошна (25-30), жмиху і шроту (5-10), кухонної солі (1,0-1,5).
Водночас найбільш повнораціонним кормом для нутрій є комбікорми, збалансовані за всіма необхідними поживними речовинами. Рецептів комбікормів для усіх виробничих груп розроблено достатньо, і вони можуть бути виготовлені як на промислових комбікормових заводах, так і в особистих індивідуальних та фермерських кормоцехах.
Останнім часом набули широкого застосування у годівлі нутрій повнораціонні гранульовані комбікорми, у яких усі інгредієнти спресовані в гранули діаметром 3-4 мм і довжиною 5-8 мм, що позбавляє тварин вибирати окремі частки корму, як це буває при згодовуванні розсипних комбікормів. Перевага гранульованого корму в тому, що він краще зберігається, не розшаровується під час транспортування, таким чином з’являється можливість для механізації процесу виготовлення та роздавання кормів.
Слід пам’ятати, що при годівлі нутрій лише сухими комбікормами клітки повинні бути оснащені автонапувалками.

Ветеринарно-профілактичні заходи

Ветеринарно-санітарні заходи — невід’ємна частина технологічного процесу виробництва шкурок і м’яса нутрій. Основу цих заходів становить профілактика інфекційних та інвазійних захворювань тварин, а також захворювань, викликаних порушенням утримання й годівлі. Вся профілактична робота повинна бути спрямована на дотримання на фермі чіткого санітарного режиму, постійного контролю якості кормів і підтримання у приміщенні, де утримують нутрій, оптимального мікроклімату.
Початком такої профілактичної роботи є огородження ділянки ферми, спорудження прохідної з оснащеним дезбар’єром. Останній регулярно заправляють 2%-лужним формальдегідом, 2%-їдким натром, 5%-креоліном тощо. Взимку до цих розчинів додають 10-15% кухонної солі, щоб запобігти замерзанню дезкилимків.
Тварин хворих або тих, що загинули, відправляють у найближчу ветлікарню. За вказівкою лікаря хворих нутрій лікують, а тушки утилізують у спеціально відведеному місці. При підозрі на інфекційне захворювання або отруєння лікар ветеринарної медицини направляє матеріал на обстеження у спеціальну лабораторію. Заборонено розміщувати нутрій у клітки на місця тварин, які загинули без попереднього очищення і дезінфекції будиночків і вигулів. До незаразних захворювань, від яких потерпають нутрії, відносять хвороби органів дихання: пневмонія, плевропневмонія, ексудативний плеврит; та органів травлення (метеоризм, тимпанія).
Зустрічаються захворювання сечового міхура, сім’яників, обморожування кінцівок, хвоста, тепловий удар. Можливе також зараження кліщем (кліщ-железниця).
Серед інфекційних захворювань можна зазначити сальмонельоз (паратиф), пастерельоз (геморагічна сентицемія), колібактеріоз, лістеріоз, стригучий лишай, стрептококкоз, кокцидіоз, гельмінтози, фасціольоз та інші.
Під час утримання тварин, окрім контролю за якістю кормів і водою, необхідно слідкувати за справністю сітчастих вигулів, годівниць та іншого оснащення, щоб запобігти втечі тварин та їх травмуванню. Частіше у нутрій виникають проблеми з хвостами, лапами, з наступним запаленням та гнійними ранами.
На ферму завозять тварин лише з благополучних за інфекційними захворюваннями господарств, що підтверджується відповідним ветеринарним свідоцтвом. Доставлених нутрій протягом місяця утримують у карантинному приміщенні і спостерігають за ними.
Дезінфекцію у господарстві проводять згідно з графіком, складеним з урахуванням руху поголів’я. Особливу увагу приділяють дезінфекції у період санітарних розривів, коли клітки звільняються від однією партії тварин і готуються для інших.
Як правило, таку дезінфекцію проводять двічі на рік. Перед цим із кліток видаляють гній, залишки кормів, інвентар зволожують. Після цього все обмивається гарячою водою із додаванням дезінфікуючих засобів. Потім інвентар і клітки обробляють полум’ям паяльної або газової лампи та видаляють пух.
При необхідності ремонтують будиночки та обладнання. Заключну дезінфекцію здійснюють аерозольними способами та проводять санацію кліток і обладнання (2-денна витримка після дезінфекції). Один раз у місяць на фермі влаштовують санітарний день.
Нутрії характеризуються високою стійкістю до захворювань, але при порушенні режимів годівлі й утримання вони можуть захворіти і навіть загинути. Нутрієводи повинні постійно вести боротьбу з мишами, щурами, дикими птахами, які є основними розповсюджувачами інфекцій.
При своєчасному проведенні на належному рівні ветеринарно-профілактичних заходів, виявленню та лікуванні тварин, можна уникнути зазначених захворювань й одержувати високоякісну продукцію.

Стаття 2

Клітки для утримання нутрій краще розміщувати у спеціальних приміщеннях або сараях у два яруси по обидва боки центрального проходу. Сараї обов’язково повинні бути світлими, сухими і добре провітрюваних. Нижній ярус повинен знаходитися на висоті 70 см від підлоги. Біля сараю влаштовують вигул з басейном. Для переходу звірів у вигул в стіні сараю прорізають два лазу шириною 24 см і висотою 20 см. У холодну пору року лази закривають засувками.
Каркас клітин бажано робити з дерев’яних брусків перетином 6×6 см, бічні і задні стінки — з плоского шиферу товщиною 8 мм, який прибивають зсередини. Можна робити стінки і з тесу, оббивши їх оцинкованої сіткою з чарунками 25×25 мм. Фасадну сторону клітин нижнього ярусу, звернену до проходу сараю, закривають двома дверцятами, обтягнутими сіткою. На них зміцнюють годівниці. Пол і стеля роблять тільки із сітки. Щоб не було втрат корму, під годівницею до підлоги прибивають смужку шиферу розміром 25X80 см. Під сітчастий підлогу будиночка вставляють висувний піддон висотою 3 см для збору гною.
Клітини нижнього ярусу роблять довжиною 160, шириною 80 і висотою 50 см. Нижній ярус використовують для вирощування семи голів молодняку ​​від вилучення до забою, а також для його косячной злучки (на шість самок один самець). Клітини верхнього ярусу (розмір 80X80X50 см) призначені для індивідуального змісту вагітних або лактуючих самок. Закриваються вони однією дверкою.
Вигул (розмір 170x160x50 см) кріплять до стіни сараю. Висота підлоги у вигулі біля стіни сараю 75 см над землею, біля краю басейну -70 см. Стінки вигулів роблять з оцинкованої сітки, а підлога з дощок, оббитих сіткою і залитих цементним розчином. Між суміжними вигулу для запобігання бійок між звірами залишають простір шириною 10 см. Зверху вигули закривають дерев’яною рамою, обтягнутою металевою сіткою, в якій роблять сітчасту дверку. Басейн являє собою кілька купалень і жолоб. Для того, щоб одночасно наповнювати водою все купальні і випускати забруднену воду, їх поєднують у блок-коробку, складену з червоної цегли. Довжина блоку залежить від числа клітин в ряду ширина становить 110 см, висота — 70. Усередині коробки паралельно її фасадної стінки на відстані 22 см від неї кладуть в півцеглини стінку висотою 70 см, і таким чином влаштовують наскрізний жолоб. Він має ухил в бік стоку. Мінімальна глибина жолоба 32 см Коробку поділяють поперечними цегляними стінками, відстань між якими відповідає ширині вигулів (160). Дно купалень бетонують з нахилом в сторону жолоба. Розмір купальні 80×160 см, найбільша глибина 28 см. У стінці, що відокремлює купальні від жолоба, роблять вертикальні щілини розміром 20×2 см Купальні наповнюють водою з водопроводу раз на добу її спускають через засувку, встановлену в нижньому кінці жолоба, зазвичай у відстійник.
Така конструкція приміщення для утримання нутрій дуже зручна, але не для всіх прийнятна через великий обсяг робіт і потреби в будівельних матеріалах. Можна будувати приміщення з одноярусні розташуванням клітин. В цьому випадку для економії місця вигули ставлять над басейном, як би на другому поверсі.
На півдні нутрій можна утримувати цілий рік в клітинах поза приміщенням. Влаштовують підняті на 70 см від землі сітчасті вигули з дерев’яними будиночками. Довжина будиночка 80 см, ширина 70 см, висота передньої стінки 70 см, задньої 50 см. Дах будиночка кріпиться петлями до його передньої стінки і відкриваються вгору. Стіни, дах і підлогу оббивають зсередини сіткою, а стать для зручності чищення заливають цементним розчином. У передній стінці роблять лаз розміром 20×24 см. Вигул (170x80x50 см) являє собою сітчасту клітку, із зовнішнього боку якої роблять сітчасту дверку з укріпленою на ній годівницею. Щоб уникнути втрат корму до підлоги вигулу під годівницею прибивають смужку шиферу розміром 25×80 см.
У вигулах обов’язково встановлюють ванни-поїлки (тази). Влітку воду в них міняють два рази на добу. У жаркий час (понад 35 ° С) клітини зверху треба вкривати гілками або травою, воду в басейнах слід міняти 2 -3 рази на день. У холодну пору року нутрій краще закривати в будиночках, підлогу в приміщенні потрібно обов’язково застилати сухий підстилкою, замість води тваринам давати коренеплоди.
З метою спрощення змісту нутрій деякі нутріеводи не роблять пристосування для купання. Воду дають тільки для пиття. Однак технологія безводного розведення нутрій ще не відпрацьована.
В одній клітці допустимо містити кілька самок в усі періоди їх фізіологічного розвитку за умови, що у кожної самки в вигулі буде окремий будиночок. Разом з 3-4 самками можна також постійно утримувати неспорідненого їм самця («сімейний» розведення).

Добавити статтю	Добавити питання	Добавити відповідь	Добавити пораду