В раціоні гусей рекомендується широко використовувати як джерело протеїну: зернобобові — горох, боби, безалкалоїдний люпин у дробленому або молотому вигляді (до 20%); макуху та шроти — соняшникові, льняні (до 20%), соєві (до 30%) та ін. Із зернових не слід давати птиці зерно віки, що містить алкалоїд віцин, який в організмі гусят перетворюється на синильну кислоту, і птиця може загинути. Гусям можна давати рибне (3—5%), м’ясо-кісткове (2—3%) та кров’яне борошно (1—2% від ваги сухого корму).
Під час комбінованого годування доцільно застосовувати в раціонах гусей такі джерела протеїну, як свіжа риба, відходи інкубації, м’ясо, кров у провареному вигляді. Цінним джерелом протеїну для гусей (при відповідному ветеринарному нагляді) є також м’ясо-пір’яне борошно (до 4%), отримане з відходів забойних цехів птахокомбінатів, кормові дріжджі (5—7% від ваги сухого корму). Під час підбирання протеїнових кормів для гусей треба враховувати співвідношення амінокислот, значення яких для птиці дуже велике (табл. 36).

Таблиця 36

Продовження таблиці 36

Як бачимо, з відомої на сьогодні великої кількості амінокислот найбільш важливе значення для птиці мають: лізин, метіонін, цистин, триптофан, аргінін, гістидин, пере-онін, фенілаланін, валін, лейцин, ізолейцин. Названі амінокислоти незамінні. Із замінних кислот велике значення мають: аспаргінова, глютамінова кислоти, серин, пролін, аланін, тирозин, гліцин.
Макро- та мікроелементи. В умовах інтенсивного птахівництва основними є висококалорійні повнораціонні комбікорми, що даються вволю та задовольняють потребу птиці в усіх поживних речовинах. У раціонах гусей можливий дефіцит або надлишок кальцію, фосфору та натрію, інші макроелементи не є для птиці лімітуючими.
Велика потреба гусей, що несуться, в кальції (7,3—8,6 г на голову на день) обумовлена великим вмістом цього

елемента в шкаралупі яєць. Оскільки ця потреба не забезпечується зольними елементами, що містяться в кормах, дефіцит кальцію в раціоні компенсують даванням крейди, черепашок, вапняку, кальцієво-фосфорних солей з високим вмістом кальцію, що добре засвоюється. Основними чинниками, що визначають рівень кальцію в раціоні несучок, є продуктивність птиці та кількість спожитого корму.
Потреба гусей у фосфорі звичайно не перевищує 2,0— 2,5 г на голову на добу. Але під час розрахунку потреби птиці у фосфорі слід мати на увазі його джерела в раціоні. Фосфор мінеральних кормів (кісткове борошно, трикальційфосфат, фосфорин) і кормів тваринного походження засвоюється птицею на 60—80 і навіть 100% , а фосфор рослинного походження — дорослою птицею на 50, а молодняком — на 30%. Як правило, корми рослинного походження багаті на калій та бідні на натрій, тому в раціон птахів завжди вводять кухонну сіль — від 0,25 до 0,4%. Якщо в раціон включено рибне борошно більше 4% з великим вмістом кухонної солі, то кухонну сіль не додають.
Усі мінеральні корми дають гусям тільки в суміші з комбікормом. Окремо мінеральні корми їм не дають, щоб запобігти порушенню відношення солей в організмі. З окремих годівниць дають тільки гравій.
Під час балансування мінеральних речовин у раціонах важливо забезпечити правильне співвідношення кальцію та фосфору, а також мікроелементів. Крейду, черепашки, вапняк додають у комбікорми для гусей у кількості 5— 7%, кісткове борошно або обезфторений фосфат — 2,0—-3,0, кухонну сіль — не більше 0,4%.
Мікроелементи. Застосування мікроелементів у комбікормах збільшує використання кальцію та фосфору в організмі гусей, підвищує міцність шкаралупи та стійкість організму птиці до інфекційних захворювань.
Мікроелементи беруть участь у багатьох життєво важливих функціях організму.
Наприклад, при недостачі в кормі солей заліза знижується вміст гемоглобіну в крові, у птиці з’являється анемія, зменшується енергія росту молодняка. Солі заліза краще засвоюються в поєднанні з невеликою кількістю солей міді, які в цьому разі грають роль біокаталізатора.
Марганець позитивно впливає на синтез вітаміну С в організмі, покращує засвоєння кальцію. При недостачі в раціонах марганцю в гусей виникає захворювання ніг (пе-розис).
Кобальт позитивно діє на функцію кровотворних органів, покращує перетравленість протеїну рослинного походження, в поєднанні з марганцем покращує обмін кальцію та фосфору.
В різних географічних зонах вміст мікроелементів у кормах практично буває неоднаковий у зв’язку з ґрунтовими та іншими умовами. Це обумовлює необхідність застосовувати так звані гарантійні норми додатків мікроелементів у комбікорм гусей.
У практичних умовах у комбікорми для птахів додають такі солі мікроелементів: марганцю — двоокис або закис, сірчано-кислий (гідрат) і вуглекислий; заліза — сірчанокислі сполуки, закисні (гідрат) і безводні; цинку — сірчанокислий (безводний), а також калій йодистий, кобальт вуглекислий, мідь сірчанокисла.
Вітаміни — це біологічно активні речовини. Організму гусей вітаміни потрібні в незначній кількості. Проте вони грають важливу роль: забезпечують нормальну життєдіяльність організму, покращують засвоєння поживних речовин. У більшості випадків вітаміни не синтезуються в організмі птахів, тому вони повинні надходити з кормом.
З 50 відомих у природі вітамінів для гусей найбільше значення мають А, Д, Е, В₂, нікотинова та пантотенова кислоти.
При недостачі в раціоні вітаміну А розвивається А-гіповітаміноз, а потім А-авітаміноз, які знижують продуктивність птиці, швидкість росту молодняка. У птиці підвищується сприйнятливість до різноманітних захворювань, порушується функція статевих залоз. Пір’я стає за-кошлаченим, спостерігається захворювання очей (кератині-зація повіка).
Основним джерелом вітаміну А як в осінньо-зимовий, так і у весняно-літній період є трав’яне борошно, що містить
каротин, який в організмі перетворюється на вітамін А. Можна застосовувати також сухі препарати цього вітаміну, масляний концентрат каротиноїдів тощо.
Під час давання дорослим гусям 50—80 г трав’яного борошна високої якості на голову на день потреба організму в каротиноїдах забезпечується на 75—100% (7,5—12 тис. мкг каротиноїдів).
Трав’яне борошно штучного сушіння в гранульованому вигляді, приготовлене із зелені люцерни, конюшини та інших бобових культур, а також із різнотрав’я в стадії до цвітіння або початку бутонізації (містить в 1 г 180—250 мкг каротиноїдів), є основним джерелом каротиноїдів для гусей. У певних умовах дорослим гусям і молодняку можна і треба давати і свіжу зелень.
Ще раз нагадаємо, що гуска — птах пасовищний, травоїдний. Не випадково одна з найбільш поширених багаторічних рослин отримала назву «лапчатка гусяча». Гуси охоче споживають велику кількість свіжої трави. Відстань у 2—3 км вони проходять без особливого навантаження.
При гарному випасі та помірному підгодовуванні гуси досягають добрих племінних кондицій. Гусівники-амато-ри практикують випас дорослої птиці після збирання злакових культур на стерні без додаткового підгодовування.
Під час вирощування гусят або утриманні дорослих гусей пасовище служить найдешевшим джерелом корму. Тому птахівники повинні використовувати природний інстинкт гусей поїдати зелену рослинність необроблених сільськогосподарських угідь. Це сприяє видаленню бур’янів і такому ж перетворенню зеленої маси, яку поїдають гуси, на м’ясо і пір’я, як і найдорожчого корму. Пасовище слід використовувати економічно, частинами, огороджуючи його. Після використання однієї його частини, огорожу переносять на інше місце. Рослинність, таким чином, постійно зберігається в доброму стані і гуси найбільш ефективно використовують її поживні речовини.
Якщо гуси пасуться в саду, то необхідно посіяти багаторічні види трав, у тому числі конюшину (плевели, костриці, тонконіг, конюшину повзучу та ін.), які не один рік будуть джерелом зеленого корму. На пасовищі для гусей необхідно зробити навіс і забезпечити їм достатню кількість питної води. Дорослих гусей слід випускати два рази, а гусят — три рази на день.
Велике значення для гусей має вітамін D₃ (кальциферол), що є протирахітичним вітаміном, який регулює обмін мінеральних речовин. Він забезпечує кальцифікацію кісткової тканини, підвищує вміст фосфору в хрящах.
Недостача вітаміну D викликає захворювання птахів рахітом. При цьому спостерігаються скривлення кісток, зниження міцності шкаралупи яєць, розм’якшення дзьоба, припинення несіння яєць, стовщення суглобів та ін.
Основним джерелом вітаміну D є його сухий стабілізований концентрат (відеїн 3) на казеїновій основі з активністю в 1 г концентрату 150 тис. 10 вітаміну D₃, а також опромінені сухі дріжджі та масляні розчини.
З водорозчинних вітамінів найбільше значення для гусей має вітамін В₂ (рибофлавін).
Наявність його в раціонах забезпечує гарний ріст і розвиток молодняка, позитивно впливає на продуктивність та інкубаційні показники яєць і використання кормів, особливо білкових. Рибофлавін бере участь в окислювально-відновлювальних обмінних процесах організму.
Вітамін В₂ випускається промисловістю у вигляді порошку оранжевого кольору з вмістом 98% активної речовини. Він погано розчиняється у воді. Як джерело вітаміну В₂ можуть використовуватися сухі кормові дріжджі, проросле в темному приміщенні зерно, а також дріжджовані корми.
Вітамін В₅ (РР) — нікотинова кислота бере участь у білковому та вуглеводному обміні організму гусей. Застосування вітаміну В₅ особливо доцільно в раціонах з підвищеним вмістом кукурудзи.
При недостачі в раціонах нікотинової кислоти порушуються обмінні процеси та, як наслідок, знижується продуктивність птиці. У молодняка відзначають запалення слизової ротової порожнини та глотки.
Вітамін В₃ (пантотенова кислота) — активна частина багатьох ферментів. При недостачі пантотенової кислоти в раціонах молодняк відстає в рості, спостерігається враження очей, кінцівок (пухлина суглобів), знижується виводимість гусят.
У раціонах гусей певне значення має вітамін В₁₂ (кобаламін), що грає важливу роль у процесах кровотворення, сприяє посиленню росту молодняка.
При недостачі вітаміну В₁₂ у раціонах знижується виводимість гусят (загибель ембріонів), рост молодняка, стійкість птиці до захворювань. Гусята мають погане пір’я.
Вітамін В₄ (холін) грає важливу роль в обміні жирів. При недостачі холіну в раціоні спостерігається ожиріння печінки та нирок, птиця захворює на перозис (суглоб ковзний). В організмі гусей холін використовується як пластичний матеріал при синтезі фосфоліпідів.
Потреба гусей у вітамінах показана в табл. 38.
Таблиця 38
Норми додатків вітамінів у корм для гусей, г на 1 т комбікорму

Практика показує, що підвищення біологічної повноцінності комбікормів досягається тільки за умови комплексного застосування вітамінів у вигляді преміксів, а також інших додатків.
Під час годування гусей важливо враховувати такі їх біологічні особливості:
— в племінний сезон у гусей значно знижується поїдання корму, в зв’язку з чим у цей період раціони повинні мати підвищену калорійність;
— гуси краще та більше споживають корм у нічний, ніж у денний час, тому для них залишають сухий корм в автогодівницях і на ніч;
— гуси добре перетравлюють і засвоюють білкові корми, особливо тваринного походження (рибне, м’ясо-кістко-ве борошно, м’ясо, риба та кров у провареному та подрібненому вигляді, сир). Перетравленість протеїну рибного та м’ясо-кісткового борошна досягає 100%;
— гуси охоче та у великих кількостях поїдають соковиті корми: картоплю, буряк — до 400 г, силос — до 300— 400, зелень — до 2 000 г на голову на день.
Під час комбінованого годування, коли разом з сухими кормами застосовують і соковиті, необхідно враховувати ці особливості птиці.
У племінний сезон у самців з’являються особлива турбота та увага до самок своєї родини. Іноді вони кілька днів залишаються голодними, оберігаючи своїх самок від інших гусаків. У цей період корм повинен постійно знаходитися біля птиці як у приміщенні, так і на вигулі. Тоді самці вільно та спокійно разом із самками споживають корм, мають гарну вгодованість і високі відтворювальні якості.
Тривалість використання гусей у зграї залежить від породи та кількості яєць. Породи з низькою несучістю та із збереженим інстинктом насиджування яєць бувають плодючі довго, 5—6 років. Гуси з високою несучістю та важкі породи плодючі 3—4 роки. Збереження плодючості, проте, тісно пов’язане з дотриманням правильного режиму годування, утримання та догляду.

Стаття 2

У практиці гусеводства склалася вигульна система утримання батьківського стада. При цій системі дорослих гусей містять в пташниках з соляріями. По центру пташника влаштовують технологічний коридор шириною 1,2 м. По обидва боки коридору на висоті 0,45 м влаштовують каналізаційний канал шириною 1 м, закритий знімними сітчастими статями (розмір осередків 25 * 30 мм). Решту площі приміщення відводять під підстилку. Підстилковий матеріал кладуть на чистий, продезінфікований, сухий підлогу з твердим покриттям шаром не менше 5 см з подальшим щоденним підсипання підстилки.

На сітчастій підлозі встановлюють напувалки, на відстані не менше 1,5 м від поїлок встановлюють бункерні годівниці типу СБГ — 0,3 або БСУ — 0,5. Питома фронт годівлі — 3см на голову, фронт напування — 2 см. Для переходу гусей з підстилки на сітчастий настил влаштовують пандус.

Пташник розділяють на секції знімними перегородками висотою 1,2 м. Якщо практикується природного парування гусей, то в кожній секції розміщують 250-300 голів. Зміст гусей в секціях меншими групами при природному паруванні призводить до зниження запліднення яєць. Це пов’язано з тим, що певна частина гусей в стаді злучається тільки з однією гускою. Відсоток таких гусей в стаді досягає 20-25%. Решта гуси можуть злучатися з 5-9 різними гуски. При застосуванні штучного осіменіння місткість кожної секції не повинна перевищувати 120 голів. Велике поголів’я гусок в секціях ускладнюють роботу. пов’язану з проведенням штучного осіменіння.

Батьківське стадо гусей утримують при щільності посадки 1,3 голови на 1 м2 площі підлоги пташника. Уздовж поперечних перегородок встановлюють гнізда з розрахунку одне на 3 самки. Розміри гнізда наступні, м: ширина — 0,4, довжина — 0,6, висота поріжка — 0,1. Гнізда в пташниках встановлюють за 3-4 тижні до початку масової несучості, що дає можливість гусям звикнути до них і в результаті більше 95% яєць вони зносять в гнізда.

Гнізда розташовують в одну лінію. Не рекомендується розміщувати їх впритул до холодних стінах і а місцях з яскравим прямим освітленням. Дно гнізд роблять дерев’яним, краще з фанери. Не можна робити його з металевих грат, оскільки гуски намагаються заривати знесені яйця, що призводило б до збільшення числа бою і насічки. Як підстилки використовують стружку, яку підсипають з вечора.