Добавити новину	Добавити підприємство	Добавити оголошення	Добавити вуз

Окрім того, що індики є неабиякою окрасою двору, вони до всього мають цілу низку інших переваг перед іншими видами свійської птиці. По-перше, молодняк їх дуже швидко росте: середньодобовий приріст живої маси у них становить у середньому 90-150 грамів, а у бройлерів — лише 45-55 грамів. По-друге, м’ясо індиків краще, ніж у бройлерів, курей, качок і гусей. Економічно вигідніше вирощувати індичок до 16-тижневого віку (до досягнення живої маси 5 кг), а індиків — до 23-х тижнів (до живої маси 9,5-10 кг).
Тепер найголовніше запитання -де купити індиченят? Найкраще — в спеціалізованих господарствах, що займаються їх розведенням. Там зазвичай утримують лише породисту птицю, проводять усі необхідні профілактичні заходи.
При купівлі зверніть увагу на зовнішній вигляд індиченят. Вони мають бути здоровими, а значить, рухливими, мати блискучі очі, щільний пух білого або світло-жовтого забарвлення, м’який, не відвислий живіт, суху пуповину, активно реагувати на звук.
Перевозити індиченят найкраще в спеціальних пластмасових ящиках, картонних коробках. Дуже важливо при цьому, щоб вони були чистими, сухими, без сторонніх запахів, мали отвори для надходження свіжого повітря. Дно в них найкраще вистелити сухою дерев’яною стружкою, соломою, сіном або іншим підстилковим матеріалом.
Приміщення для вирощування індиченят має бути сухим, опалюваним, з твердою підлогою і електричним освітленням. У ньому не повинно бути жодних дірок і отворів, крізь які до нього могли б проникнути гризуни, коти та інші хижаки. На всі технологічні отвори (кватирки, фрамуги, вентиляційні шахти) встановлюють сітку або решітки.
Велике значення для успіху справи має правильна, ретельна підготовка приміщення. Перед завезенням індиченят, його та встановлене в ньому обладнання старанно очищають від різного сміття й пилу, решток кормів, підстилки й посліду. Напувалки, годівниці та інше обладнання обов’язково миють. Стіни і стелю білять 20%-ним розчином свіжегашеного вапна (2 кг вапна на 8 л води). Після цього приміщення і обладнання дезінфікують. Для цього застосовують один із наступних препаратів: розчин хлорного вапна (400-600 г вапна на 10 л води); 40%-ний розчин формаліну; 1-2%-ний розчин препарату Віркон (Virkon), що звичайно продаються у ветаптеках. Розчинами цих препаратів обробляють, повністю змочуючи поверхню, всі елементи обладнання, підлогу, не побілені ділянки стін. При роботі з розчинами, дезінфекторам слід неухильно дотримуватися заходів особистої безпеки, особливо за використання формаліну та хлорного вапна. Після дезінфекції приміщення зачиняють і утримують зачиненим протягом однієї-двох діб, після цього провітрюють і просушують.

Вирощувати індиченят на м’ясо треба звичайно на підлозі, на підстилці, або на планчастій підлозі. Як правило, підлогу приміщення спочатку посипають дрібно розмеленим вапном із розрахунку — 400 грамів на 1 м2, а після цього укладають підстилку шаром завтовшки 5-7 см. Як підстилковий матеріал використовують дерев’яну стружку, лушпиння соняшника, подрібнені стрижні кукурудзи, подрібнену солому, торф. Усі підстилкові матеріали мають бути чистими й сухими, без жодних ознак гниття чи пліснявіння.
Отже, приміщення нарешті готове. Скільки ж індиченят можна в ньому розмістити? Оптимальна щільність утримання така: по 10 голів на 1 м2 площі підлоги за вирощування до 8-тижневого віку, по 5 голів — від 8 до 16 тижнів, по 3 голови починаючи з 16-тижневого віку. В перших 2-3 тижні вирощування у великому приміщенні, індиченят можна ущільнити на одній його половині, що полегшить створення для них комфортних температурних умов, а також зменшить затрати на обігрівання та освітлення.
Напувалок і годівниць має бути достатня кількість. Для напування молодняку, протягом перших двох тижнів звичайно використовують так звані вакуумні напувалки, при цьому на спеціальні пластмасові підставки встановлюють перевернуті догори дном трилітрові банки з водою. Однієї такої напувалки цілком достатньо для 50 індиченят. У подальшому використовують напувалки різних конструкцій: чашкові, ніпельні, жолобкові, проточні коритця тощо. Важливо лише, щоб на кожне індиченя припадало не менше 1,5-2,0 см довжини напувалки. Висоту напувалок регулюють у міру росту молодняку. Верхній їх край теж має бути на рівні спини індиченят. Це сприяє зменшенню втрат води. А також унеможливлює потрапляння до напувалок корму, підстилки, посліду. Мити напувалки слід не рідше двох разів на день.
Годівниці в перших 10-14 днів вирощування молодняку використовують, як правило, плоскі, у вигляді дек, розміром 30х30, 30х60 або 30х90 см, із висотою бортиків не більше 4 см. Установлюють їх із розрахунку — 2 см довжини на індиченя. Пізніше, замість них встановлюють виготовлювані промисловістю круглі бункерні, поздовжні жолобкові, а також саморобні — для молодняку старшого віку. Встановлюють їх із розрахунку 5-6 см фронту годівлі на одне індиченя. Висоту цих годівниць теж доцільно регулювали в міру росту птиці. Верхній край теж має бути на рівні спини індиченят. Слід постійно стежити й за їх чистотою: у них не повинно бути посліду, решток закислого чи запліснявілого корму. У разі забруднення, годівниці обов’язково миють, сушать, і тільки тоді повертають на місце і використовують.
Воднораз не забувайте стежити за станом підстилки. Вона має бути пухкою, сухою й чистою. За потреби її розпушують і підстилають нову.
Улітку в теплу і суху погоду індиченят, починаючи з 20-денного віку, корисно випускати з приміщення у вольєру. Це сприяє підвищенню їх життєздатності.
Можна вирощувати індиченят і в клітках, однак лише до 8-тижневого віку, з подальшим присаджуванням на підлогу. На жаль, промисловість наша не випускає кліткових батарей для фермерських та присадибних господарств, тому найчастіше при цьому використовують саморобні клітки. Вони мають бути заввишки не менше 40 см. Для виготовлення підніжних настилів звичайно використовують сталеву зварну сітку з розміром вічок 16х16, 16х25 чи 11х50 мм. Клітки при цьому обладнують піддонами для накопичення посліду, годівницями, напувалками, нерозсувними дверцятами. Надзвичайно важливо при досягненні індичатами 8-тижневого віку, негайно пересадити їх для подальшого утримання з кліток на підлогу.

Температура і вологість повітря у приміщенні

Для контролювання температури використовують термометр. Незалежно від способу утримання (на підлозі чи в клітках) температуру в приміщенні на рівні розміщення індиченят слід підтримувати в таких межах: перший тиждень — +35-32°С, другий — +32-28°С, третій — +28-26°С. У подальшому її можна поступово знизити до +20-18°С, і підтримувати на такому рівні до закінчення вирощування.
Протягом перших двох тижнів звичайно практикують локальне (місцеве) обігрівання індиченят, що дає змогу істотно економити енергоресурси. Кращою ознакою комфортної температури для молодняку є його поведінка. Якщо індиченята скупчуються і мало рухаються — це означає, що їм холодно. Якщо ж вони лежать на долівці, розпустивши крила та порозкривавши дзьоби, важко дихають — їм спекотно. Якщо ж вони рухливі, активно скльовують корм, п’ють воду, чистять оперення, значить почуваються комфортно.
Оптимальна відносна вологість повітря для молодняку індиків — 60-75%. Нестачу вологи індиченята звичайно витримують порівняно легко, поповнюючи запаси вологи за частого посиленого пиття. А от підвищена вологість, що найчастіше буває в холодну пору року і за недостатньої вентиляції приміщення, а також надмірного зволоження підстилки, для них досить шкідлива. З огляду на це, для підтримання оптимальної вологості в приміщенні належить постійно стежити за станом підстилки, підтримувати необхідний повітрообмін. Для загального обігрівання приміщення, в умовах присадибних і фермерських господарств, можна використовувати пічне або водяне опалення, електронагрівальні прилади; для локального обігрівання — електронагрівальні прилади, електролампи, електробрудери, газові брудери. Проте, слід пам’ятати, що використовувані засоби обігрівання мають відповідати правилам техніки безпеки та пожежної безпеки. Правилам техніки безпеки і техніки пожежної безпеки мають відповідати і самі приміщення.
Світловий режим протягом перших 4-х діб у приміщенні встановлюють тривалістю 23-24 години. З 5-го по 14-й день вирощування його можна поступово зменшити до 18-ти годин, з 15-го по 60-й — до 14 годин. Із 60-денного віку і до закінчення відгодівлі індиченят звичайно утримують за 8-годинного світлового дня.
У світлу пору доби освітлення можна вимикати, якщо крізь вікна до приміщення надходить удосталь світла.
Багато значить рівень освітленості в приміщенні. Протягом перших двох-трьох тижнів вона має бути на рівні 40-50 люкс (20-25 Вт потужності електролампи у розрахунку на
1 м2 площі підлоги). Таку високу інтенсивність освітлення встановлюють для того, щоб індиченята могли добре ознайомитися з довколишнім середовищем, розміщенням годівниць і напувалок, навчилися скльовувати корм, пити воду. В подальшому, через 2-3 тижні, рівень освітленості знижують у 2-3 рази, встановлюючи лампи меншої потужності. Це сприяє спокійнішій поведінці молодняку, кращому їх росту, економії електроенергії.

Повітрообмін

Для притоку свіжого і витягування забрудненого повітря влаштовують кватирки, фрамуги, вентиляційні шахти, встановлюють вентилятори. Якщо в приміщенні відчувається запах аміаку, сирість, його обов’язково провітрюють. У теплу пору року посилена вентиляція необхідна для зниження температури в приміщенні, особливо — в заключний період відгодівлі. В цей час, для зниження температури, слід відчинити двері, навішувати на вікна зволожені занавіски, зволожувати повітря за допомогою розпилення в приміщенні води.

Годівля

Годують індиченят удосталь. Для цього корм постійно має бути в годівницях. Для зменшення його втрат краї годівниць зачиняють досередини. Корм насипають до годівниць на третину їх висоти. Чим більше молодняк з’їдає корму, тим швидше він росте. При цьому корм має бути свіжим і якісним. Згодовування зменшеного, запліснявілого, закислого корму призводить до захворювань і падежу індиченят.
Найкраще годувати молодняк комбікормами заводського приготування. Однак, вони рідко бувають у продажу. В такому разі належить використовувати комбікорм для курчат-бройлерів. До 4-тижневого віку — „стартовий” комбікорм для бройлерів (з умістом протеїну — 22-23%), збагативши його рибним борошном (7-8 кг на 100кг комбікорму). З 5-го до 13-го тижня вирощування використовують той самий „стартовий” комбікорм для курчат-бройлерів, але без збагачення рибним борошном. Починаючи з 14-20 тижня і до закінчення відгодівлі використовують „відгодівельний” (21-20% сирого протеїну і 320 ккал обмінної енергії), або „фінішний” (20-19% сирого протеїну і 325 ккал обмінної енергії) комбікорм для курчат-бройлерів.
Комбікорм цей можна придбати на ринках, у птахівничих господарствах, на комбікормових заводах. При його купівлі обов’язково вимагайте пред’явлення сертифікату, в якому має бути вказано виробника, строк виготовлення та вид комбікорму, вміст у ньому сирого протеїну та обмінної енергії. Корм, виготовлений більше місяця тому, а також із запахом прогірклої олії, запліснявілий, з іншими ознаками псування, купувати не слід.

За неможливості купівлі комбікорму заводського виготовлення, кормосуміші для індиченят можна приготувати самому. При цьому належить мати дробарку для подрібнення зерна і запастися необхідними компонентами, які після подрібнення ретельно змішують у необхідній пропорції. Для кормосумішей звичайно використовують легкозасвоювані компоненти: кукурудзяну і пшеничну дерть, соєвий і соняшниковий шріт чи макуху, рибне, м’ясо-кісткове борошно, кормові дріжджі, рослинні й тваринні жири, вітамінно-мінеральні або білково-вітамінно-мінеральні премікси. Після тритижневого віку молодняку в раціоні можна збільшити вміст пшеничної дерті, ввести до нього подрібнений горох. Рекомендовані склади кормосумішей для індиченят залежно від віку наведено в таблиці 1. При цьому в окремих годівницях птиці дають додатково дрібний (до 2 мм) гравій.
Для економії купованих кормів замість частини соєвого чи соняшникового шроту, рибного борошна, можна використовувати свіжий сир, молоко, круто зварені яйця. З 5-денного віку в корм індиченятам можна додавати добре подрібнену молоду зелень цибулі, кульбаби, кропиви, люцерни, конюшини, шпинату тощо. Зелені корми можна давати окремо, або в складі вологих мішанок із комбікормом та іншими компонентами (до 150-200 грамів на 1 голову за добу). Не слід захоплюватися згодовуванням великої кількості зелених і соковитих кормів, оскільки це може призвести до подовження строку відгодівлі птиці. Жива маса індиченят при цьому може бути меншою за нормативну.
Можна випускати індиченят і на пасовища. У польових умовах вони споживають протягом доби до 400 грамів зеленого корму. Використання пасовищ або забезпечення птиці зеленими кормами дає змогу економити до 25% концентрованих кормів.
У процесі вирощування молодняку належить постійно контролювати його живу масу, зважуючи щотижня кілька індиченят. Орієнтовну живу масу індиченят кросу „Харківська-56” білої широкогрудої породи наведено в таблиці 2.
Якщо жива маса індиченят менше за наведену в таблиці, постарайтесь поліпшити їх забезпеченість білковими кормами. За вирощування молодняку з використанням кормів домашнього приготування, що містить велику кількість зелених чи соковитих кормів, нормальним є їх відставання за живою масою на 15-30%.

Профілактика захворювань

Як відомо, будь-якому захворюванню легше і дешевше запобігти, ніж вилікувати. Тому для профілактики захворювань індиченят належить беззастережно дотримуватися низки правил:
1. Ретельно підготувати (прибирання, чищення, миття, дезінфекція) обладнання, інвентар і приміщення в цілому перед розміщенням у ньому індиченят.
2. Використовувати для вирощування тільки ізольовані приміщення, тобто не утримувати разом з індиченятами в одному приміщенні інші види птиці, тварин, а також індиченят іншого виду.
3. Постійно контролювати стан підстилки, питної води і корму. Не допускати зволоження і забруднення підстилки, підсипаючи нову. Мити напувалки не рідше двох разів на добу. Згодовувати лише високоякісні корми.
4. Регулярно провітрювати приміщення, не допускати надмірної його загазованості та підвищеної вологості.
5. Вчасно застосовувати медикаментозні засоби. Для профілактики інфекційних захворювань, індиченятам з третього на п’ятий день вирощування, у воду додають антибактеріальні препарати: енрофлоксацин (енроксил, байтрил); кармазин або інші згідно з дозуванням, зазначеним на упаковці, або рекомендованим у ветаптеці. Для підвищення опірності організму молодняку інфекціям і стимулювання росту з 5-го по 11-й день випоюють нутрил-селен (1,5 г або половина чайної ложки на 3 літри води) чи тривіт (концентрат вітамінів А, Д3, Е — 0,2 мл або 6 крапель на 1 літр води). Для профілактики кокцидіозу з 10-го дня вирощування індиченятам дають кокцидіагностики, призначені для випоювання з водою (бай кокс — 1 мл на 1 літр води протягом двох-трьох діб; ESB-30 — 1 г на 1 літр води протягом трьох-п’яти діб чи кокцидиовіт — 1 г на 1 літр води протягом піти-десяти днів). Для профілактики гістомонозу з 30 до 120-денного віку птиці дають трихопол або його замінники.
Для боротьби з паразитами встановлюють зольно-піщані ванни. За появи пухопероїдів, індиченят і приміщення обробляють 0,1%-ним розчином бутокси.
У процесі вирощування необхідно постійно стежити за станом індиченят і вибраковувати хворих. Зазвичай хворі індиченята в’ялі, малорухомі, у них настовбурчене оперення, запалі очі, опущені крила. Їх належить ізолювати від здорових і звернутись до ветеринарного лікаря для встановлення діагнозу та призначення лікування.

Стаття 2

Нині в присадибних господарствах під час вирощування індиченят на м’ясо користуються двома системами вирощування: напівінтенсивною та екстенсивною. За екстенсивної системи до 20-денного віку індиченят виро¬щують у пташинку під брудером на глибокій підстилці і за настання тепла з 21 -го дня випускають на пасовища аж до 180—200-денного віку.

Напівінтенсивну систему вирощування індиків на м’ясо в приватних госпо¬дарствах застосовують у весняно-літній період. За цієї системи індиченят дорощують у приміщеннях з вікнами або під навісами.

Роздача кормів, видалення посліду і напування частково механізовані, для годування використовують сухі комбікорми.
У пташнику, перед посадкою індиченят на вирощування, підстилку розстеля¬ють шаром не менше 15 см. Вологість підстилки не повинна перевищувати 25%. Загальна витрата підстилкового матеріалу на увесь період вирощування становить у середньому 5 кг на 1 голову.
На вирощування садять здорових індиченят не пізніше 12 годин після вибирання їх із інкубатора масою не менше 50 г.
На 1 м2 підлоги розміщують 4 голови, фронт годування становить 4—5 см на одне індиченя, фронт напування — 2 см.
Якщо індиченят вирощують на м’ясо, влітку їх 3—4 дні утримують у приміщенні і не випускають на вигул.

У гарну погоду, коли температура повітря не менше 24—25°С, їх можна випускати на вигул з 5-денного віку, спочатку на 10—20 хв., а потім і довше.
До двох місяців індиченята легко простуджуються, тому під час дощу і коли велика роса їх не випускають із приміщення.
З тритижневого віку для індиченят у пташинку обладнують сідала.

У перші дні їх годують із лотків. Вони погано поїдають корми, тому до них додають зелень і ставлять лотки в освітлене місце. З шостого дня їх годують із годівниць. Напувають з вакуумних напувалок.

Годувати і напувати індиченят потрібно відразу після посадки на вирощування. З перших днів їх годують вологими розсипчастими мішанками із розмеленого і очищеного від плівки зерна, додаючи мінеральні корми, зелені (пір’я зеленої цибулі, салат, кропиву, люцерну). Дають також сир, ідо 10-го дня вирощування — круто зварене яйце. Якщо у господарстві є можливість, то найкраще індиченят годувати сухими повноцінними комбікормами.

Із рослинних білкових кормів до раціону пташенятам вводять 10—15% гороху, соняшникової макухи і до 3% гідролізних дріжджів. Корми тваринного походження становлять не менше 30% загальної кількості білка. До кормів індиченятам додають 10% риб’ячого, 5% м’ясо-кісткового та до 4% трав’яного борошна. Мінеральні корми становлять 3,5—4,5% загального раціону. Гравій постійно має бути у годівницях.

До 20 днів індиченят годують через кожні дві години не менше 8 разів на добу, а потім скорочують до 5 даванок на день. Індиченята дуже хворобли¬во реагують на зміну корму, тому їх привчають до поїдання нового корму поступово.

Під час вирощування індиків на м’ясо застосовують диференційовану норму протеїнового живлення: від 1 до 60-денного віку вміст сирого про¬теїну в раціоні має становити 28%, з 61 по 120 день — 22%, з 120 по 150 день —18%.

Добавити статтю	Добавити питання	Добавити відповідь	Добавити пораду