Добавити новину	Добавити підприємство	Добавити оголошення	Добавити вуз

Вирощування каченят на м’ясо можна приблизно розподілити на такі етапи.

1. Вирощування каченят до 20—30-денного віку в теплих приміщеннях, брудергаузах, що опалюються, на підлозі на глибокій підстилці, на сітчастих або планчатих підлогах, у багатоярусних кліточних батареях (до 10-денного віку).

2. Дорощування та відгодовування каченят старшого віку з 20—30- до 50—60-денного віку в літній теплий час під навісами; взимку — в акліматизаторах, що опалюються, теплих приміщеннях.

Вирощування каченят на м’ясо економічно вигідне до 50—55-денного віку. До цього віку під час значного годування каченята досягають живої ваги 2—2,5 кг. До 50 днів на приріст 1 кг живої ваги птиці витрачається 3,5—4 корм, од., аз 50 до 60 днів 9—10 корм. од. Не можна забувати, що кожний зайвий день перетримання каченят на відгодовуванні тягне за собою збільшення витрат кормів і призводить до різкого подорожчання собівартості м’яса (табл. 13).

Таблиця 13

Вік каченят (у днях)	Жива вага каченяти (г)	Приріст за декаду (г)	Витрачено корм. од.		Витрачено концентратів
			всього (г)	на 1 кг приросту (кг)	всього (г)	на 1 кг приросту (кг)
1—10	85	140,5	481	3,42	230	1,6
11—20	637	452	1038	2,29	700	1,6
21—30	1060	423	1603	3,76	1100	2,6
31—40	1600	540	2361	4,37	1500	2,8
41—50	2000	400	2981	7,45	2000	5,0
Всього
за 50 днів	2000	1955,5	8464	4,23	5530	2,7
51—60	2350	350	3202	9,1	2500	5,5
Всього
за 60 днів	2350	2305,5	11666	4,9	8030	3,4

Вирощування каченят у ранньому віці

Одним із методів підвищення продуктивності птиці та покращення її племінних якостей є вирощування здорового і добре розвинутого молодняка.

Вирощування каченят у перші 25—30 днів після виводу — дуже відповідальний період. Від того, наскільки добре каченята розвинуться в перший період їх життя, залежить успіх вирощування та відгодовування. У господарствах, в яких розведення качок має допоміжне значення, вирощувати каченят можна в переобладнаних господарських спорудах.

Приміщення для каченят

Приміщення для вирощування каченят повинно задовольняти такі вимоги: бути теплим, світлим, сухим, зручним для обслуговування, з гарною вентиляцією. Його можна будувати з будь-якого місцевого будівельного матеріалу. Стіни треба обов’язково штукатурити з обох боків. Підлога повинна бути дерев’яною або в крайньому разі глинобитною. Для збереження тепла стелю обмазують глиною в суміші з коров’ячим гноєм і засипають землею.

Під вікнами роблять лази розміром 35×30 см з подвійними дверцятами, по одному лазу на кожну секцію. Приміщення розподіляють на секції розміром 6×2—2,5 м. В такій секції вміщується 150—250 каченят. Переділки між секціями роблять заввишки 30—50 см. Уздовж усього приміщення посередині встановлюють естакаду завширшки 65—80 см, заввишки 50—60 см.

Приміщення для вирощування каченят повинно розташовуватися фасадом на південь. Перед фасадом приміщення влаштовують вигул, огороджений металевою сіткою або дерев’яним парканом заввишки 1 м. Вигул розподіляють на відділення за числом секцій у приміщенні. Внутрішні переділки вигулу заввишки 40—50 см.

Обігрівальні системи. Обігрівати приміщення для молодняка можна різноманітними способами: з допомогою центрального водяного опалення, цеглово-борових печей, електричної енергії.

Для обігрівання каченят часто застосовують електричні зонтичні обігрівальні прилади. Вони можуть бути різних розмірів — на 3, 4, 6 і більше електричних лампочок, які й є джерелом тепла. Лампочки повинні мати потужність не більше 25—50 Вт, тому що при більш інтенсивному освітленні каченята поводять себе неспокійно. Бажано мати лампочки сині або матові.

Достатньо поширена і система обігрівання молодняка птиці за допомогою інфрачервоних ламп. Ці лампи краще монтувати ца трикутній рамі та підвішувати на блоці з таким розрахунком, щоб їх можна було вільно опускати та піднімати і тим самим регулювати температуру на площині підлоги, де знаходяться каченята.

Інфрачервоною лампою можна користуватися в будь-якому приміщенні, де підтримується температура 12—16°. Рівномірне розподілення теплової енергії на порівняно невеликій площині дозволяє вирощувати під однією лампою 100—150 каченят.

Нормальну температуру в приміщенні підтримують за допомогою звичайних печей.

Вентиляція. Приточно-витяжна вентиляція в приміщеннях для вирощування каченят (брудергаузах) здійснюється за допомогою віконних фрамуг, витяжних труб і рам, затягнутих негустою тканиною, мусліном, марлею в два ряди, мішковиною. Площа тканевих рам повинна бути в 10—20 разів менше площі підлоги, залежно від температури зовнішнього повітря. По мірі підвищення температури для вентиляції використовуються і вікна. У червні— липні всі скляні рами виставляють та замінюють на сітчасті або тканинні. Тканинна рама повинна бути з фанерним щитом, яким користуються в холодну погоду. Вентиляція може бути досягнута також улаштуванням віконних фрамуг. У перші дні життя каченят фрамуги слід відчиняти не більше ніж на 20—30 хвилин. Поступово цей термін подовжують.

Каченята дуже страждають від протягів, тому під час вентилювання приміщень треба зачиняти всі внутрішні та зовнішні двері та не допускати сильного руху повітря. Необхідно стежити за тим, щоб температура на рівні підлоги різко не коливалась.

Освітлення. Сонячне світло — необхідний чинник нормального зростання та гарного розвитку каченят. Воно є також прекрасним дезінфектором, згубно діючим на збудників заразних захворювань.

Бажано, щоб площа вікон у качатнику відносилась до площі підлоги як 1:6. Треба прагнути, щоб сонячне світло проходило через вікна та відчинені фрамуги у всі частини приміщення.

Каченята, так само як і дорослі качки, дуже лякливі, тому вночі приміщення рекомендується освітлювати.

Підстилка. Під час вирощування каченят підстилку можна не міняти, а тільки перетрушувати вилами. Стелити підстилку треба обов’язково двічі на добу — вранці і ввечері. Цілком міняти підстилку в секціях для каченят слід після вирощування кожної партії. Після забирання підстилки приміщення необхідно продезинфікувати, а підлогу посипати вапном-пушонкою з розрахунку 200—300 г на м². Під час вирощування, каченят до 10-денного віку краще застилати підлогу соломою. Торф і тирсу каченята клюють. Потрапивши у стравохід і м’язовий шлунок, вони викликають захворювання та підвищений відхід каченят. Бажано використовувати солому ярову, вівсяну, ячмінну, пшеничну. Під час вирощування каченят ранніх виводів, коли підлога в приміщенні буває дуже холодною, нерідко доводиться збільшувати шар підстилки до 10—12 см. У теплу погоду шар підстилки і під зонтичним обігрівачем може бути у 3—4 см. Як підстилку з перших днів вирощування каченятможна використовувати висушену осоку, аз 10-денного віку — суху тирсу, а також дрібну деревну стружку.

Коли каченята досягають 8—10-денного віку, солом’яну підстилку можна замінити торфом. На цей час каченята торф не клюють.

У приміщенні та на вигулах повинна підтримуватися абсолютна чистота. Пліснявіла підстилка може викликати в каченят аспергільоз, а вогка забруднена підстилка та мокра підлога — простудно-ревматичні захворювання каченят. Зміна підстилки повинна проводитися за вказівкою ветеринарного лікаря.

Інвентар. Годівниці для молодняка повинні бути виготовлені із заліза або сухого тесу, добре вистружені та профуговані.

На 20 каченят встановлюють одну годівницю. З 45-ден-ного віку каченят годують з таких же годівниць, які застосовують для дорослих качок.

Напувалки для каченят до 10-денного віку повинні відповідати таким умовам:

1) бути такої глибини, щоб каченя могло цілком устромляти голову у воду;

2) не допускати можливості купання в них каченят;

3) забезпечувати безперервне постачання каченят водою, бути зручними для миття та дезинфекції.

Вода в напувалках перед каченятами повинна знаходитися цілодобово. У перші п’ять днів вирощування каченятам слід давати воду кімнатної температури.

Для каченят до 10-денного віку цілком придатні металеві автонапувалки. Така напувалка складається із резервуара для води та піддонника, або власне напувалки. Ємність її 3—5 л. Воду наливають у резервуар до отвору біля краю, після чого резервуар накривають піддонником, перевертають і ставлять так, щоб піддонник опинився знизу, а резервуар, наповнений водою, над ним. Отвір у резервуарі повинен розташовуватися на 1 см нижче краю піддонника. По мірі витрачення води в піддоннику нові порції її надходять із резервуара.

Гончарні напувалки мають таке ж упорядкування, як і металеві.

Каченята під час пиття розбризкують і проливають на підлогу багато води. Щоб запобігти цьому, треба під напувалки встановити лист, який зверху покритий рамкою, обтягнутою металевою сіткою.

В господарствах з розведення качок, де є водопровід і каналізація, в приміщеннях для вирощування каченят слід установлювати вздовж центрального проходу прості дерев’яні або металеві жолоби, жолобкові напувалки з проточною водою. їх встановлюють з дошок або тесу. Дошки з’єднуються між собою дерев’яними або гумовими муфтами. Заввишки напувалки 14, завширшки 18 см. Напувалка встановлюється над лотком для збирання рідини або каналом, який зверху закривається ґратчастим трапом. Вода постійно надходить з водопроводу на один край напувалки, протікає через увесь жолоб, і з другого краю напувалки залишок води поступово стікає в каналізацію. Перед жолобом установлюються дерев’яні або металеві грати заввишки 60 см, що розподіляють внутрішні секції, а якщо напувалка встановлена на вигулі, відділяють і вигульні дворики від напувалок, оберігаючи каченят від вогкості. Отвори в гратах для каченят з 10 до 20 днів завширшки 2,5 см, для молодняка старшого віку та дорослих качок — 5 см.

Утримання каченят

Перш ніж купувати каченят, необхідно старанно підготувати приміщення, вигули, інвентар.

Підготовка приміщення до прийняття каченят. Проводять ремонт і утеплення стелі, підлоги, приладжування віконних рам, дверцят у лазах, ремонт вигулів, перевіряють роботу опалювальної системи. Після закінчення ремонту стіни та стелю білять вапном, а підлогу дезінфікують гарячим зольним лугом або 5%-вим розчином креоліну та добре промивають. Інвентар також миють і дезинфіку-ють. Перед входом у приміщення стелють дезинфікційний килимок, змочений 4% -вим розчином їдкого натрію.

Ремонт приміщення та його дезинфекцію проводять після закінчення сезону вирощування каченят, а весною роблять побілку.

Восени вигули очищують від посліду. Верхній, забруднений шар ґрунту забирають разом з послідом і вивозять з території. Після цього вигул заливають із звичайної садової поливальниці 20% -вим освітленим розчином хлорного вапна. Весною вигул вирівнюють і засипають чистим піском шаром 5 см.

Температурний режим. Незалежно від виду обігрівання в приміщенні для вирощування каченят повинен бути визначений температурний режим. На висоті їм від підлоги слід підтримувати температуру 18—20°. На висоті 5 см від підлоги та відстані 40—45 см від обігрівача температуру міняють залежно від віку каченят.

Вік каченят (у днях) 1—5 6—10 11—20 21—30

Температура (у градусах)  28—26 26—22 22—18 18—16

Кращий показник правильного обігрівання — поведінка каченят. Якщо каченята бадьорі, бігають або сидять, не скупчившись» отже, температура в приміщенні нормальна. При високій температурі каченята важко дихають. При низькій температурі вони скупчуються, давлять один на одного, пищать. Неправильний температурний режим негативно впливає на зростання каченят і призводить до підвищеного відходу. Краща вологість у приміщенні 60—70% .

Компактність посадки. При великій скупченості найбільш сильні каченята відтискують менш розвинутих від корму та джерела тепла. В результаті цього ще більше затримується зростання слабкого молодняка. Під час вирощування каченят на плем’я нормальною вважають таку компактність посадки.

Вік каченят (у днях) 1—5 6—10 11—20 21—30

Кількість каченят

на 1 м² площі підлоги 14—16 12—14 10—12 8—10

Іноді можна під час вирощування каченят на м’ясо норми компактної посадки збільшувати у 1,5—2 рази.

Обов’язковою умовою при цьому є достатнє годування каченят, а також проведення санітарно-профілактичних заходів у приміщеннях, де утримується молодняк.

Вирощуючи молодняк при компактній посадці, необхідно звернути увагу на годування вітамінними кормами: тертою морквою, зеленню, дріжджами, риб’ячим жиром. При неповноцінному годуванні та недостатньо сприятливих умовах утримання застосування підвищеної компактності під час вирощування каченят може призвести до підвищеного відходу, частина молодняка буде мати невелику вагу.

Сортування та виділення слабких каченят. Слабкі каченята з’являються під час вирощування молодняка великими партіями,, а також при недостатньо повноцінному годуванні.

Як би добре не розвивалися каченята, деяка частина їх може відставати в рості та розвитку. Слабких каченят дуже зручно відбирати під час годування та вирощувати в окремій групі.

Випускання каченят на вигули. Якщо погода тепла, каченят з 3—4-го дня можна випускати на вигул.

Привчають каченят до вигулу поступово, крім того, уважно стежать за їх поведінкою.

Як тільки каченята почнуть збиратися купками, їх одразу ж заганяють у приміщення.

Через годину лази знов відчиняють і каченят випускають на вигул.

Щоденне перебування на повітрі, причому все більш тривалий час, загартовує організм і робить його менш піддатливим простудним захворюванням.

Надмірне перегрівання каченят на сонці діє на них гнітюче, тому на вигулах роблять укриття з гілок рослин або щитів. Вигули тримають у чистоті, не допускаючи накопичення бруду та сміття.

Годування каченят

Каченята ростуть набагато швидше, ніж молодняк інших видів сільськогосподарської птиці (курчата, гусята).

Норми годування. При правильному годуванні та гарному догляді вага їх до 30-денного віку збільшується в 16—18 та більше разів.

Найбільший приріст дають пекінські, білі українські та білі московські каченята.

Висока інтенсивність зростання каченят, особливо в перший місяць їхнього життя, потребує уваги до нормування годування та якості корму, яким годують. Годування каченят з першого дня життя повнораціонними сухими сумішами або гранульованими комбікормами має значну перевагу порівняно з комбінованими та вологими типами годування.

У таблиці 14 наведені норми годування каченят.

Таблиця 14

Показники	Вік каченят (у днях)
	1—10	11—20	21—30	31—40	41—50	51—65
Середня жива
вага каченят (г)	220	530	950	1450	2000	2300
Кормові
одиниці (г)	35	85	130	220	240	250
Протеїн, що пере
травлюється (г)	5	13	20	29	30,5	33,3
Кальцій (мг)	700	1860	3000	4010	4400	5000
Фосфор (мг)	350	930	1500	2000	2200	2500
Натрій (лгг)	180	480	720	990	1030	1270

Наведені норми годування є орієнтовними. Користуючись ними, необхідно стежити за розвитком і ростом каченят. При уповільненні росту каченят треба збільшувати раціон, переважно за рахунок включення в нього місцевих дешевих кормів. Кращий метод годування каченят — це значне годування за правильно збалансованим раціоном.

Раціони. Бажано, щоб раціон складався з 3—5 зерно-борошняних кормів (в тому числі висівок), 2—3 різних тваринних і рослинних білкових кормів (в тому числі молочних відходів), зелених вітамінних кормів, черепашок або крейди, повареної солі, пекарських або пивних дріжджів і при необхідності — риб’ячого жира.

Із вітамінних кормів краще за все давати свіжу зелень конюшини, люцерни, кропиви або червону моркву у кількості 20—40% ваги сухої суміші раціона.

З тією ж метою можна зкормлювати сінне борошно (5%), пекарські або пивні дріжджі (3—5%), риб’ячий жир (1 — 1,5%).

Режим годування при цілорічному вирощуванні каченят на м’ясо

Годування каченят сухими повнораціонни-ми сумішами або гранульованими комбікормами можна з першого дня життя. При такому способі годування сухі повнораціонні суміші або гранульовані комбікорми повинні постійно знаходитися перед каченятами у годівницях. При вологому способі годування в перші 5—6 днів вирощування каченят краще годувати 7—8 разів на добу, через рівні проміжки часу. З 6-го по 15-й день кількість годувань можна скоротити до 6—5, а потім з 15-го по 30-й день каченят можна годувати не більше 5—4 разів на добу.

У перші два дні необхідно особливо старанно стежити, чи всі каченята їдять корм. Каченят, які не підходять до корму, силою годують з піпетки сумішшю курячого жовтка з молоком і напувають, устромляючи їхній дзьоб у воду.

В наступне годування такі каченята звичайно самі їдять корми.

У перші дні корми каченятам краще замішувати на збираному або кислому молоці. Клейкі, рідкі та тістоподібні мішанки непридатні. Вони закислюють у каченят носові отвори, склеюють пушок, такі каченята слабшають. Свіжа вода в напувалках повинна знаходитися постійно.

Мінеральні корми — дрібномолоті черепашки, гравій, пісок — повинні постійно знаходитися перед каченятами у відкритих годівницях.

У деяких присадибних господарствах з першого дня каченят годують тільки сухими кормовими сумішами (табл. 15).

Комбікорми збагачені вітамінами, мікроелементами та антибіотиками.

Добре годування забезпечує середню вагу каченят на кінець першої декади 220—240 г, а до 55-деного віку — 2 кг і більше.

В інших господарствах перші три дні каченят годують крутим подрібненим яйцем, з другого дня додають комбікорм і нежирний сир.

Таблиця 15

Рецепти приблизних раціонів по І варіанту (г на голову на добу)

Корми	Вік	каченят (у днях)
	1—10	11—30	31—50
Зерносуміш (дерть)	_	15	50
Дерть пшенична	5	30	20
Дерть кукурудзяна	8	40	70
Пшоно	3	8	19
Варене яйце	10	—	—
Сухе молоко	2	—	—
Риб’ячий жир	0,3	1	—
Кісткове борошно	0,5	2	2
М’ясо-кісткове борошно	1	6	5
Рибне борошно	1	9	12
Черепашки	—	1	5
Макуха соняшникова	—	6	12
Дріжджі гідролізні	—	4	6
Сінна мука	—	6	15
Крейда	—	1,5	3
Сіль	—	0,5	1
Усього	30,8	130	220

Соковиті корми дають на 16-й день — узимку силос з моркви або бобових культур, влітку — зелену масу кропиви, віки, гороху з вівсом, кормової капусти. Взимку та ранньою весною каченятам з 6-денного віку до комбікорму додають риб’ячий жир і концентрати вітамінів А і Д (табл. 16).

Таблиця 16

Корми	Вік (у днях)
	1 — 10	11—20	21—30
Комбікорм	25	70	110
Зелена маса (влітку)	15	60	90
Комбінований силос (узимку)	—	10	20
Харчові відходи	—	15	40
Хвоя	0,3	1	2
Картопля дрібна (варена)	—	10	15
Молочні відвійки	5	10	—
Сир	3	—	—
Яйця	3	—	—
Ряска	10	15	5
М’ясо-кісткове борошно або рибне	0,5	1,5	3
Дріжджі кормові	0,2	0,5	0,8
Кропива суха (взимку)	0,5	1,0	3
Черепашки	0,5	1,5	3
Гравій (крупний пісок)	—	0,5	1
Крейда	0,1	0,3	0,5
Антибіотики	За вказівкою ветлікаря
В раціоні міститься:
корм. од. (г)	31	82	134
білків, що перетруюються	4,6	13	19
Жива вага каченят
у кінці періоду ^г)	200	500	800 -

Відгодовування каченят на сухопутних вигулах. Під

час сезонного вирощування в літній час відгодовування каченят на м’ясо можна проводити на сухопутних вигулах. У цьому випадку на відведеній ділянці встановлюють навіси, де й розміщують молодняк.

При відгодовуванні каченят на сухопутних вигулах необхідно перш за все організувати добре водопостачання. Вода в напувалках повинна знаходитися перед каченятами протягом доби. За відсутності води каченята втрачають апетит і не дають потрібного приросту. Другий не менш важливий чинник — затінення каченят від палючого проміння сонця. На сухопутних вигулах молодняк не має можливості освіжитися у воді, відчуває велику спрагу, важко дихає та шукає захисту від сонця. Тому вигули повинні мати тіньові укриття із зелених насаджень або солом’яних матів. Бажано мати подвійні вигули — південні та північні. Це дає можливість каченятам знаходити протягом дня найбільш прохолодні місця для відпочинку.

Велику увагу слід приділяти чистоті вигулів і підстилки, особливо в дощовий час. Не можна допускати бруду та мокрої підстилки на місцях відпочинку качок, інакше на час убою птиця буде мати підіпріле пір’я на грудях.

Вигули будуть чистими, якщо напувалки винесені за огорожу вигулу і качки користуються водою, просовуючи голову в отвір грат. При цьому розбризкана вода з напувалок залишається за вигулом.

За відсутності сухих гранульованих кормів годувати каченят треба не менше 3—4 разів на добу вологими мішанками. В окремих годівницях постійно повинні знаходитися річковий пісок, дрібний гравій, черепашки. Раціони ті ж, що і для відгодовування каченят на водних вигулах.

‘ Відгодовування каченят на обмежених водних вигулах. Улітку вирощувати каченят на м’ясо можна на обмежених водних вигулах. Навіси, якщо дозволяє місцевість, розташовують з таким розрахунком, щоб вигули, які прилягають до них, охоплювали 15—20 м берега та 10—15 м водойми. Навіси можуть бути зроблені з будь-якого будівельного матеріалу — тесу, обапола, плоту. В умовах середньої смуги краще зробити навіси глиноплітні, вони дешевші порівняно з навісами з інших матеріалів.

Довжина навісів визначається кількістю птиці; завширшки 6—6,5 м, фасадна стінка заввишки 2,2 м, задня стінка 1 —1,2 м. Краще робити навіси односхилі або півтора-схилі. Позаду навіс обкопують канавою для відведення дощових вод. Задню стінку роблять суцільною. Нижню частину передньої стінки на висоту 1 м роблять суцільною, а її верхню частину затягують сіткою. Всередині навіс розгороджують на секції. Переділки заввишки 1 м.

Перед навісом через усю його довжину огороджують вигул завширшки 10—12 м. Вигул розподіляють на відділення. Огорожа заввишки 1 м.

У літній період вирощування та відгодовування каченят можна проводити на берегах струмків. Навіси будують на більш високому березі струмка на відстані 20—25 м від води, а вигули, перетинаючи струмок, розташовуються на обох берегах; у результаті вигули виходять ніби подвійні, розподілені струмком. Із боку навіса на вигулах розставляють годівниці. На другому березі птиця відпочиває.

Годувати каченят треба добре, 3—4 рази на добу з розрахунком, щоб уся птиця кожного разу добре наїдалася. Корми дають, як правило, у вигляді вологих мішанок. Увечері каченят інколи годують зерном.

Господарство будь-якого класу може заощадити багато кормів, якщо забивати птицю вибірково у віці 50 (найбільш крупних качурів і частину вгодованих качок) і 55 днів (цілком угодованих качурів і качок). У 60-денному віці на м’ясо йде уся птиця, що залишилась.

При такому методі відгодовування та забою качок у господарствах на 1 кг приросту птиці витрачають 3,8—4,2 кг зерно-борошняних кормів.

У склад раціону каченят, що відгодовуються, звичайно вводять 15—20% подрібненого ячменю, 15—20% вівса, 10— 20% кукурудзи, 26% зернових відходів, 20—30% пшеничних висівок, 15% рибного та м’ясо-кісткового борошна. Кількість зелені в раціоні каченят до 45-денного віку повинна складати 20—30%, у раціоні каченят 46—60-ден-ного віку — 30—40% від ваги сухої суміші.

У спеку (червень, липень) у результаті перегрівання на сонці качки втрачають апетит і не підходять до годівниць. У цей час треба змінити години годування птиці: перше ранкове годування починати в 2—3 години, із світанком, а останнє вечірнє — із настанням сутінок, коли стає прохолодно. Вологі мішанки, насипані в годівниці пізно ввечері, качки добре поїдають вночі, в результаті чого дають добрий приріст.

Визначення статі у дорослих качок і каченят

Під час відбирання каченят для поповнення основного поголів’я маточної зграї восени необхідно вибраковувати зайвих качурів, утримання яких значно підвищує загальні витрати та збільшує собівартість продукції.

Стать дорослих качок визначається за хвостовим пір’ям. Качури мають у хвості 4 кільцеподібних (зігнутих) пера, яких немає у качок. Качки від качурів відрізняються також кольором пір’я. Сірі українські, дзеркальні, місцеві, руанські качури мають більш пишне пір’я голови, шиї, грудей і крил, ніж качки.

Крім того, качури трохи більші на зріст, ніж качки.

Качки дають сильний звук — крякають, а качури — більш тонкий, свистячий звук. У дорослих качурів під час натискування на черевну частину клоаки дуже легко виявити спірально закручений статевий орган.

Набагато важче визначити стать у добових каченят. Своєчасне визначення статі каченят дозволяє раніше відділити качурів від качок, щоб залежно від їх подальшого використання на плем’я або на відгодовування диференціювати режим їх годування та вирощування.

Визначити стать у добових каченят можна за будовою нижньої гортані. У качурів нижня гортань розширена та являє собою зсунуте ліворуч, трохи витягнуте міхуроподіб-не розширення діаметром 3—4 мм. Качки мають гортань трохи іншої форми: вона не має міхуроподібного розширення. „

Для визначення статі беруть каченя в праву руку так, щоб пальці торкалися його грудної клітки, а голова його була спрямована в бік. Великим і вказівним пальцями лівої руки злегка піднімають дзьоб, а потім великий палець руки прикладають до останніх шийних хребців і цим створюють упор для цієї частини тіла каченяти, одночасно вказівним пальцем тієї ж руки прощупують трикутник, утворений двома верхніми сугорбками (місце з’єднання ключиці з лопатками) та одним нижнім (місце зрощення ключиці з переднім краєм грудної ключиці). В центрі трикутника, утвореного цими сугорбками, в качурів ясно прощупується четвертий, рухливий сугорбок розміром з маленьку горошину — близько 4 мм у діаметрі, що переміщується під час піднімання та опускання дзьоба. Цей маленький сугорбок і є нижньою гортанню качура. У качок центральний сугорбок відсутній. Визначення статі добових каченят за цим методом при навичці дає надійні результати.

Добавити статтю	Добавити питання	Добавити відповідь	Добавити пораду