Добавити новину	Добавити підприємство	Добавити оголошення	Добавити вуз

На формування 10,0 т картоплі потрібно 40–60 кг д. р. азоту, 15–20 — фосфору, 70–90 — калію, 20–40 — сірки, 10–25 — магнію, 25–50 кг д. р. кальцію й низки мікроелементів.

На дерново-підзолистих суглинистих і супіщаних грунтах треба вносити 50–60 т/га органічних добрив з осені або під попередню культуру. Весняне внесення органічних добрив, особливо на суглинистих грунтах, затримує терміни проведення польових робіт і спричинює значне переущільнення грунту, а отже, й погіршує якість і врожайність картоплі.

Кращими формами органічних добрив під картоплю є солом’яний гній, що добре перепрів, і торфогноєві компости, які сприяють збільшенню запасів гумусу в грунті. Якщо немає гною, тоді доцільно використовувати сидерати. Обов’язкові вимоги під час внесення будь-яких видів органічних добрив — рівномірність їхнього розподілу на поверхні поля й швидке загортання в грунт після розкидання.

Заорювання сидеральних культур (редьки олійної, ріпаку, озимого жита, люпину) з врожайністю біомаси понад 20 т/га еквівалентне внесенню 30 т/га органічних добрив.

Мінеральні добрива під картоплю традиційно вносять до висаджування — розкидаючи, або локально — під час посадки саджалками. Норми мінеральних добрив визначають із урахуванням родючості грунту, кількості й форм органічних добрив, які вносять, запланованої врожайності. Дози органічних і мінеральних добрив на дерново-підзолистих грунтах за бажаної врожайності на насінницьких посадках 15–30 т/га становлять 40 т/га органічних, 50–60 кг/га д.р. азотних та відповідно до вмісту в грунті фосфору (низький — Р60–110 та високий — Р20–50) та калію (К70–120 та К30-60). Для посадок на продовольчі й технічні цілі при запланованій урожайності 15–40 т/га становлять 50–60 т/га органічних, 50–120 кг/га азотних та відповідно до вмісту в грунті фосфору (Р60–140 та Р15–20) й калію (К70–160 та К15–20).

Повну дозу азотних добрив на дерново-підзолистих середньосуглинистих грунтах застосовують під культивацію або нарізання гребенів в один прийом, на супіщаних — у два. За потреби проведення підживлення (особливо на легких грунтах) вносять до 30–40 кг/га д.р.за висоти рослин 10–15 сантиметрів.

Кращі форми азотних добрив для підживлення — калієва й аміачна селітри, або КАС. Фосфорні добрива на середньо- і важкосуглинистих грунтах вносять восени, на легкосуглинистих — під передпосівну культивацію. В разі використання саджалок із туковисівальними апаратами їх вносять у рядки з нормою 20–30 кг/га діючої речовини.

Калійні хлорвмісні добрива рекомендується застосовувати восени під основний обробіток грунту; на супіщаних і піщаних грунтах можливе весняне внесення.

Під час вирощування картоплі використовують такі форми добрив: азотні — сульфат амонію, карбамід, калієва селітра, КАС; фосфорні — амофос, суперфосфат, амонізований суперфосфат; калійні — калій хлористий гранульований, калій хлористий дрібний, калій хлористий грубозернистий, сіль калійна змішана; комплексні повільнодіючі — азотно-фосфорно-калійні: нітрофоска, нітроамофоска.

У боротьбі з паршею звичайною частину мінеральних добрив доцільно замінювати на фізіологічно кислі форми (суперфосфат, сульфат амонію). На полях, де особливо сильно поширена парша звичайна, можна підживити картоплю під час масового зав’язування бульб сірчанокислим марганцем або сірчанокислим амонієм — 60 кг на гектар.

Під картоплю додатково до основних добрив доцільно вносити до посадки 30–50 кг/га магнію і 30–60 кг/га сірки (по д. р.) або в період вег етації — мікродобривами методом позакореневого підживлення.

На торф’яних та інших грунтах, де рослини картоплі відчувають нестачу міді, треба застосовувати разом з іншими мінеральними добривами сірчанокислу мідь з розрахунку 4 кг/га діючої речовини.

Картопля добре реагує на внесення добрив, особливо органічних. Найпоширеніше органічне добриво — гній. Його краще внести восени під оранку. Оптимальна норма 50 т/га. Підвищення норми до 60-80 т/га не завжди відповідає адекватному зростанню врожайності, крім того погіршується якість бульб, зокрема їх крохмалистість. Весняне внесення гною менш ефективне. Рідкий гній (100-120 т/га) найкраще вносити після жнив на подрібнену солому, придисковувати і висівати сидерати. Чим раніше органічні добрива зароблені в ґрунт, тим швидше і повніше будуть використані поживні речовини для весняно-літнього росту і формування бульб.

Урожаєм 200 ц/га бульб виноситься N₁₀₀P₄₀K₁₂₀Mg₂₅, тому потрібно вносити більше калію, засвоєння якого картоплею порівняно вище. Краще співвідношення азоту, фосфору, калію і магнію -N : Р : К: Mg= 1,1 : 1,0 : 1,3 : 0,3.

У системі удобрення картоплі передбачається сумісне внесення органічних і мінеральних добрив. Рекомендовані норми мінеральних добрив на родючих (чорноземах) ґрунтах — N_70-90P_60-90K_80-120Mg_30-45. На бідніших ґрунтах норму добрив збільшують до N_90-120P_90-120K_120-150Mg_45-60. Фосфорні, калійні і магнієві добрива вносять восени під оранку, азотні під весняну культивацію. Надмірні норми азоту можуть викликати нагромадження нітратів у бульбах. Щоб цього не допустити, краще з азотних добрив використовувати мочевину (карбамід -CO(NH₂)₂). CO використовується в процесі фотосинтезу, a NH₂ не дає нітратів. Нітрати нагромаджуються з NO₃, що є в аміачній селітрі. Рекомендується вносити під картоплю сульфат амонію, який знижує ураження паршею.

Внесення 1ц аміачної селітри продовжує період вегетації на 5-7 днів, кожні 10т гною — на 1 день. Це необхідно враховувати, особливо при вирощуванні ранньостиглих сортів.

З калійних добрив краще вносити калімагнезію. Крім калію (28%), в ній є 8% магнію, який необхідний для формування високого урожаю бульб. Хлорвмісні добрива (калійна сіль, каїніт та ін.) знижують вміст крохмалю і смакові якості, затримують фотосинтез, підвищують вміст нітратів, тому використовувати їх під картоплю не бажано.

Якщо з осені мінеральні добрива не вносилися, навесні застосовують складні добрива — нітроамофоска (N₁₇P₁₇K₁₇) та ін.

На урожайність картоплі позитивно впливають мікроелементи. Ґрунти зони Полісся переважно добре забезпечені марганцем і задовільно міддю, але в них недостатньо бору, молібдену, цинку. Ґрунти зони Лісостепу мають високий вміст марганцю, достатньо міді, середньозабезпечені молібденом, але містять мало бору і цинку.

Мікродобрива можна вносити в ґрунт разом з мінеральними добривами, обробляти бульби розчином мікродобрив одночасно з протруюванням, або обприскувати рослини в період вегетації під час першого обробітку фунгіцидами (змикання рослин у рядку).

При обробці бульб чи рослин під час вегетації мікроелементами застосовують сульфат міді (10-20 г/т; 200-300 г/га), сульфат цинку (10-20 г/т; 150-200г/га), молібденовокислий амоній (10-20 г/т; 200 г/га), борну кислоту (40-60 г/т), сульфат марганцю (40-60 г/т; 200 г/га).

За останні роки набувають поширення стимулятори росту рослин. Серед них найвідоміші емістим С, потейтін, вермістим, фумар.

Застосування стимуляторів сприяє появі дружніх сходів, стійкості рослин до вірусних хвороб і несприятливих погодних умов. Під дією препаратів зростає кількість бульб на рослині, їх маса, вміст у бульбах крохмалю, зменшується при цьому вміст нітратів. Обприскування рослин водними розчинами регуляторів росту доцільно поєднувати з внесенням пестицидів, тобто застосовувати їх у бакових сумішах.

Витрата робочого розчину — 20 л на 1 т бульб, або 200- 400 л на 1 га .

Добавити статтю	Добавити питання	Добавити відповідь	Добавити пораду