Добавити новину	Добавити підприємство	Добавити оголошення	Добавити вуз

Кращими попередниками для картоплі є зернобобові, зернові, сидеральні культури, оборот пласту багаторічних трав, однорічні трави. Ці культури створюють оптимальні умови для забезпечення картоплі елементами живлення, покращують водно-повітряний режим грунту, знижують у ньому запас інфекції і кількість шкідливих комах.

Найбільшу фунгіцидну дію на патогени має ріпак, олійна редька, люпин і горох. Вони знижують кількість збудників парші звичайної, ризоктоніозу та гнилей. Їхній очищаючий ефект можна порівняти із застосуванням для цих цілей протруєння насіннєвого матеріалу.

За наявності в грунті збудника стеблової нематоди як попередники рекомендуються вико-вівсяна суміш, озимі зернові, а для насіннєвих посадок — чорний пар. У боротьбі з паршею звичайною картоплю доцільно висаджувати після озимого жита, люпину, зернобобових культур, а також після сидератів (люпин, озиме жито, олійна редька, ріпак тощо).

Недоцільно висаджувати картоплю після гречки, кукурудзи, конюшини, овочевих культур, бо вони сприяють накопиченню в грунті стеблової нематоди. Рекомендується уникати таких попередників, як буряки, морква і капуста — вони підсилюють ураження бульб паршею звичайною й ризоктоніозом.

Для зниження чисельності й шкодочинності золотистої картопляної нематоди доцільно вирощувати нематодостійкі сорти в спеціальних сівозмінах із додаванням у них багаторічних злакових і бобових трав, зернобобових культур.

Картоплю часто рекомендують для монокультурного вирощування. Проте беззмінне вирощування на одному і тому ж полі приводить до сильного розвитку хвороб і шкідників, з якими є значні проблеми і при дотриманні чергування культур. Навіть на родючих ґрунтах, при систематичному удобренні, врожаї картоплі при повторному вирощуванні неминуче зменшуються на 30% і більше. Тому повертати картоплю на попереднє місце в сівозміні можна не раніше ніж через 3-5 років.

Картопля є одним з кращих попередників для озимих та ярих зернових, льону.

1.2. Обробіток ґрунту

Основним завданням обробітку ґрунту під картоплю є глибоке розпушування орного шару, створення сприятливого водно-повітряного режиму, знищення бур’янів, нагромадження і збереження вологи, поліпшення поживного режиму ґрунту, забезпечення добрих умов для діяльності мікроорганізмів. Система обробітку під картоплю передбачає проведення основного і передпосівного обробітку та догляд за посівами.

Після стерньових попередників зразу ж за збиранням проводять лущення. На полях з коренепаростковими бур’янами (осот, молочай, берізка польова) перший раз дискують на глибину 6-8см (ЛДГ-10, ЛДГ-15), а другий – у період утворення розеток цих бур’янів — на глибину 10-12см з використанням полицевих лущильників ППЛ-5-25, ППЛ-10-25. Після появи сходів бур’янів поле орють плугом з передплужниками (ПЛН-5-35; ПЛН-6-35) на глибину 28- 30 см , але не глибше наявного орного шару.

На полях з кореневищними бур’янами (пирій, свинорий, гострець) друге-третє лущення поводять на глибину залягання кореневищ (не менше 10-12см) дисковими боронами БДТ-3, БДТ-7, БД-10Б). В кінці вересня, на початку жовтня після чергового відростання бур’янів (фаза розетки у коренепаросткових і фаза «шилець» в пирію), бур’яни глибоко заорюють.

Для підвищення родючості ґрунту і урожайності картоплі, важливо збагачувати поле органікою. Для поповнення органічною масою при збиранні зернових чи зернобобових, солома подрібнюється комбайном і рівномірно розстеляється на поверхні ґрунту. Вносяться азотні добрива з розрахунку N10 на 1т соломи. За допомогою дискових борін солома, стерня, і добрива перемішуються з ґрунтом. Після цього (не пізніше 1-10 серпня) зразу ж висівають швидкорослі капустяні культури — редьку олійну, гірчицю чи ін. Для сівби використовують розкидачі мінеральних добрив (НРУ-0,5; МВУ-900), які забезпечують високу продуктивність. Щоб загорнути насіння і покращити його контакт з ґрунтом, поле після сівби боронують і коткують. Сіють також зерновими сівалками типу СЗ-3,6 чи СЗУ-3,6. За два місяці вегетації урожайність зеленої маси сидератів досягає 150-200 ц/га. Вона якісно приорюється разом з соломою плугами з передплужниками на глибину не менше 25- 27 см . Використання соломи і сидератів покращує структуру ґрунту і рівноцінно, за своїм впливом на врожайність картоплі, внесенню 30-40 т/га органічних добрив.

Під картоплю можна застосовувати напівпаровий обробіток ґрунту, що включає лущення стерні, оранку в першій половиш серпня і 2-3 поверхневих обробітки. На запливаючих ґрунтах навесні проводять повторну оранку плугами без полиць на глибину 25 см .

Весняне приорювання органіки менш ефективне, ніж осіннє і приводить до зниження врожайності.

Якщо планується садіння в попередньонарізані гребені, то восени поле після оранки культивують і нарізають гребені висотою 18- 20 см з допомогою КРН-4,2; КРН-5,6. Гребені цими знаряддями на легших ґрунтах можна нарізати навесні після розпушування ґрунту фрезою. Ефективним є застосування фрезерного культиватора КГФ-2,8.

При нарізанні гребенів одночасно з садінням, весняний обробіток полягає у закритті вологи шляхом боронування і 1-2 культивації на глибину 12- 15 см .

1.3. Вибір сорту

В Україні зареєстровано понад 70 сортів картоплі. Залежно від напряму використання їх ділять на 4 групи: столові, кормові, технічні та універсальні. Найпоширеніші (70% посівних площ) столові сорти.

Столові — відзначаються високими смаковими якостями. Сприятливим співвідношенням білка й крохмалю як 1:12-1:16, підвищеним вмістом вітамінів. Придатні для механізованого очищення. Мають добру лежкість.

Кормові — повинні забезпечувати високий вихід кормових одиниць, бути високоврожайними з вмістом білка 2% і більше. Крохмалистість має становити 17-18%. Вміст сухих речовин високий.

Технічні — характеризуються підвищеним (18-25%) вмістом крупнозернистого крохмалю і сухих речовин. Кожний 1% крохмалистості дає можливість економити 30 кг бульб картоплі. Використовуються для виробництва спирту, крохмалю, чипсів та ін. Найбільш придатні для виробництва чипсів сорти з низьким вмістом редукованих цукрів (0,1-0,4%) — Зарево, Дзвін, Фантазія.

Універсальні — використовуються на різні цілі.

Залежно від тривалості вегетаційного періоду сорти діляться на:

1) ранньостиглі (70-80 днів) — Божедар, Бородянська рожева, Зов, Кобза, Краса, Повінь, Пролісок, Розаратаін;

2) середньоранні (80-90 днів) — Адретта, Берегиня, Водограй, Мавка, Малич, Невська, Обрій, Санте, Цезар та ін;

3) середньостиглі (90-120 днів) — Горлиця, Західний, Либідь, Луговська, Слава, Явір та ін;

4) середньопізні (120-130 днів) — Воловецька, Дезіре, Зарево, Ракурс та ін;

5) Пізньостиглі (130-150 днів) — Древлянка, Ласунак, Темп.

У кожному господарстві рекомендується вирощувати 3-4 сорти: 30-35% площі відводять під ранні та середньоранні, 40-50% — під середньостиглі і 15-30% під середньопізні і пізньостиглі.

Добавити статтю	Добавити питання	Добавити відповідь	Добавити пораду